Читати книгу - "Дике серце. Таємниця чоловічої душі"

…Безпечний? Хто говорив про безпечність? Бо він не є безпечним. Але він добрий.

_К. С. ЛЮЇС

Тож Генріх — пагін роду переможців — Вселяє страх могутністю своєю.

_ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР, «ГЕНРІХ V»

Пригадуєте, я розповідав про фото маленького хлопчика — у блискучих чоботах і з парою револьверів? Найкраще в цій історії те, що вона правдива. Я мав де пережити ці мрії. Мій дідусь по татовій лінії був ковбоєм. Він працював на власній фермі у східному Орегоні, між пустельним полином і річкою Снейк. І хоча мене виховали в передмісті, порятунок мого життя і справжній вишкіл моєї мужності відбувся на цьому ранчо, де я проводив літні місяці свого дитинства. О, цей хлопчик був таким щасливцем. Навколо нього було повно тракторів і вантажівок, коней і волів, він міг гасати полями, ловити рибу у ставках. Щороку впродовж цих трьох прекрасних місяців я був Гекльбері Фіном. Я так любив, коли мій дідо — я кликав його попом — подивиться на мене, застромивши великі пальці за пояс, усміхнеться і скаже: «Сідлай коня».

Якось по обіді поп узяв мене до міста, до мого улюбленого магазину. Там продавали все підряд — фураж і цвяхи, скоби, різні інструменти. Класичний господарський магазин. Для хлопчака це своєрідна країна чудес, де є інструменти й оснащення, сідла, вуздечки і попони, рибальське приладдя, складані ножики, рушниці. Тут пахло сіном і лляною олією, шкірою, порохом і гасом — усім тим, що збуджує хлоп’яче серце. Того літа поп мав проблеми зі спустошливою навалою голубів на ранчо. Він ненавидів брудних птахів, боявся, що вони занесуть хвороби домашній худобі, називав їх летючими щурами. Поп підійшов прямо до прилавка зі зброєю, вибрав рушницю і картонну коробку з купою патронів та подав мені їх. Старий продавець поглянув на мене здивовано, примруживши очі за скельцями окулярів: «Чи він для цього не замалий?». Поп поклав свою руку на моє плече і усміхнувся. «Це мій онук. Він повезе мою зброю».

ЗВІДКИ МИ РОДОМ?

Можливо, я ввійшов до цього магазину як маленький хлопчик, але вийшов з нього, відчувши себе шерифом Віятом Ерпом, самотнім Рейнджером, Кітом Карсоном. Тепер я мав ідентичність і місце в історії. Мене закликали бути небезпечним. Щоби хлопчикові стати чоловіком, щоби чоловік зрозумів, ким він є, вибору немає. Чоловік повинен знати, звідки він прийшов і з чого він створений. Один із поворотних пунктів у житті мого друга Креґа — можливо, найважливіший з усіх — був той день, коли він узяв ім’я свого справжнього батька. Його батько Ал МакКонел загинув на корейській війні, і Креґа усиновив вітчим — похмурий старий капітан, який щоразу, коли злився на Креґа, називав його чайкою. Говоримо про ідентичність, про місце в історії. Він казав: «Креґе, ти всього лише чайка — ти вмієш тільки сидіти, кричати і…» (ви зрозуміли).

Коли Креґ подорослішав, він пізнав правду про своє походження — що його батько був воїном, який загинув у битві. Якби піп залишився живим, то планував піти в проповідники, донести Писання туди, де ще ніхто ніколи не був. Креґ з’ясував, що його справжній прадід був Вільям МакКонел — перший місіонер у Центральній Америці, чоловік, який багато разів ризикував і своїм життям, аби донести Христа загубленому народові. Креґ змінив прізвище на МакКонела і з ним повернув собі значно благороднішу ідентичність, набагато небезпечніше місце в історії. Добре було б, якби всім нам так щастило. Багато чоловіків соромляться своїх батьків. «Ти такий самий, як твій батько», — це стріла, яку багато роздратованих матерів випускають у своїх синів. Більшість знайомих мені чоловіків дуже стараються не бути подібними на своїх батьків. Але кого тоді залишається їм наслідувати? Від кого вони візьмуть відчуття сили?

Мабуть, краще нам повернути наші пошуки до витоків, до цього потужного кореня, з якого виростають усі гілки. Хто є Той, від кого всі ми нібито походимо, за чиїм образом створений кожен чоловік? Який він? Коли чоловік шукає свою силу, то почувши, що він створений за образом Бога, спочатку це його не підбадьорить. Для більшосте чоловіків Бог або далекий, або слабий — те саме, що вони кажуть про своїх земних батьків. Будьмо чесними — який для вас Ісус як чоловік? «Хіба він не покірний і тихий? — завважив друг. — Тобто я уявляю його собі лагідним чоловіком, якого обступили діти. Як мати Тереза». Так, такі малюнки я сам бачив у багатьох церквах. Фактично, лише такі зображення Ісуса я і бачив. Як я говорив раніше, у мене складається враження, що він був найприємнішим хлопцем у світі, містером Роджерсом із бородою. Наказувати мені бути подібним на нього — те саме, що наказувати стати безвольним і пасивним. Будь приємним. Будь чудовим. Будь, як мати Тереза.

Краще мені наказували би бути, як Вільям Волес.

СПРАВДІ ХОРОБРЕ СЕРЦЕ