Читати книгу - "Теорія розмежування складів злочинів"

стосуються розмежування складів злочинів, у наведених працях не показана чітка й однозначна позиція їх авторів. Очевидно, що у наведених працях вчені не ставили собі за мету розв'язання теоретичних проблем у тій царині, що є сегментом наукових пошуків автора цієї праці. Тому висновки автора щодо позицій учених з приводу положень теорії розмежування складів злочинів часто ґрунтуються не на прямих твердженнях науковців, а на тих прикладах, які наводять автори у своїх працях, на певних непрямих їхніх подачах. Це обумовлює необхідність дослівного цитування для того, щоб з боку можна було оцінити, чи адекватною є інтерпретація автора цієї праці тих чи інших позицій, висловлених у науковій літературі.

Вивчення та узагальнення праць з розглядуваної групи приводить до висновку про те, що основою для формування теорії розмежування складів злочинів стала, видана вперше ще в 60-х роках минулого століття, монографія B. Н. Кудрявцева «Общая теория квалификации преступлений»[55]. Цей вчений намітив віхи, що вказують напрямки для теоретичних досліджень у цій сфері. Багато наступних дослідників не зробили більше для розвитку вчення про розмежування складів злочинів, ніж було зроблено в цій науковій праці В.Н. Кудрявцева Так у навчальному посібнику Б.А. Мірєнского, зокрема, у відповідній його структурній частині[56] власне про розмежування складів злочинів не йдеться. Навчальні посібники В.Є. Новічкова[57], В.І. Малихіна[58], монографія В.К. Дуюнова і АГ. Хлєбушкіна[59] в частині, де йдеться про розмежування злочинів, в основному, є коротким викладом відповідних положень праці B. Н. Кудрявцева, а навчальний посібник Г.В. Назаренка та А.І. Ситнікової[60] — праці Є.В. Благова, і самостійного наукового значення не мають. Не вносить істотної новизни в розробку розглядуваної проблеми й виклад питань «розмежування злочинів» C.А. Тарарухіним[61]. Відображені у авторефераті дисертації російського вченого В.Б. Шакіна[62] положення не відрізняються нічим новим порівняно з опублікованими раніше в Україні працями[63].

Особливої уваги заслуговують наукові пошуки Є.В. Фесенка[64]. Дослідження ознак, характерних для складів злочинів зі спільними ознаками проводилось тільки в роботах Є.В. Фесенка. Цей вчений дав визначення відповідних ознак, класифікував їх, виділив такий критерій класифікації цих ознак як функції в розмежуванні складів злочинів, звернув увагу на нетотожність понять: «кваліфікація злочинів» і «розмежування». Праці Є.В. Фесенка є істотним внеском у розвиток теорії розмежування складів злочинів.

Ознайомлення з комплексними працями, в котрих досліджуються конкретні склади злочинів приводить до висновку, що попри те, що часто автори взагалі не піднімають проблему розмежування досліджуваних ними складів злочинів, водночас є підстави підтвердити висловлювання В.Н. Кудрявцева про те, що розмежуванню конкретних злочинів в Особливій частині кримінального права приділяється значна увага.

Тож до другої частини праць, значно більшої за першу, у яких згадується про розмежування досліджуваних у них складів злочинів, можна віднести праці, в котрих досліджуються конкретні склади злочинів. Щоправда, висвітлюється це питання в основному у наукових статтях. У більшості авторефератів дисертацій, присвячених дослідженню конкретних складів злочинів, не відображена наявність у представлених ними дисертаціях окремих структурних частин, присвячених розмежуванню складів злочинів. В деяких проблема фрагментарно висвітлюється, але окрема структурна частина не виділяється