Читати книгу - "Приборкання норовливої, Вільям Шекспір"

Грумйо

Чи він її посватає? Ще й як!

Петруччо

А нащо ж я тоді сюди приїхав?

Невже мене жіночий крик злякає?

Чи я не чув, як рикають леви?

Чи я не чув, як море в люту бурю

Реве, немов бугай скажений, в піні?

Чи я не чув, як на війні гармати

Або громи у хмарах гуркотять?

Чи я в бою не чув гучних команд,

Іржання коней, сурем бойових?

А ви мене жіночим язиком

Страхаєте, хоча тріщить гучніше

Каштан в огні сільського коминка.

Я не дитя, аби лякатись хохи!

Грумйо

Е, він не з тих!

Гремйо

Гортензіо, кажу вам,

Що цей добродій вчасно нагодився,

Як видно, і собі, і нам на щастя.

Гортензіо

А я уже пообіцяв, що ми

Оплатим кошти сватання йому.

Гремйо

Хай висвата - оплатимо як слід.

Грумйо

Щоб я так певен був за свій обід!

Входить Траньйо, чепурно вбраний як Люченцо, і Бйонделло.

Траньйо

Добридень. Чи дозволите спитати,

Кудою тут найближче нам дійти

До дому, де живе синьйор Мінола.

Бйонделло

Це той, в котрого гарні дві дочки?

Траньйо

Той, той, Бйонделло.

Гремйо

Вам, може, також свататись приспіло?

Траньйо

Хай так, та вам яке до того діло?

Петруччо

Надіюсь, не сварливу ви обрали?

Траньйо

Сварливих не люблю. Ходім, Бйонделло, далі.

Люченцо

(вбік)

Ну, браво.

Гортензіо

Ні, заждіть: іще скажіть мені,

Ту панну сватать ви збираєтесь чи ні?

Траньйо

А як збираюся, то що у тім лихого?

Гремйо

Коли ви звідси вмить заберетесь - нічого.

Траньйо

Чи вже по вулицях не вільно всім ходити?

Гремйо

Та вільно, лиш ї ї не вільно вам любити.

Траньйо

Чому?

Гремйо

Як вам охота дуже знати? -

Бо зволив Гремйо вже її собі обрати.

Гортензіо

Бо вже Гортензіо її бажає мати.

Траньйо

Панове, ви ж порядні люди, так?

То звольте мирно вислухать мене.

Синьйор Баптіста - благородний пан,

Йому відомий трохи батько мій.

Якби його дочка була ще краща

І мала навіть більше женихів,

Я б і тоді посватався до неї.

Згадайте: Леди красної дочка 31

Їх мала цілу тисячу; чого ж

Не може бути в Б’янки ще один?

І буде! Так, Люченцо буде ним,

Хоч став би сам Паріс суперником моїм.

Гремйо

О, цей панич всіх нас переговорить.

Люченцо

Хай, пане, виривається вперед!

Я знаю: він далеко не доскаче.

Петруччо

Гортензіо, пощо всі ці слова?

Гортензіо

Дозвольте, пане, навпростець спитати:

Ви бачили Баптістину дочку?

Траньйо

Ні, пане, тільки чув - їх дві у нього.

Одна лайливим язиком відома,

А друга, менша,- скромністю й красою.

Петруччо

Та перша - то моя; вам зась до неї.

Гремйо

Так, цю роботу ви лишіть Гераклу,

Дванадцять подвигів вона затьмарить.

Петруччо

Добродію, послухайте мене:

Ту меншу, що на неї заздрі ви,

Від женихів хова суворий батько,

І не віддасть її він ні за кого,

Аж поки старшу не засвата хтось.

Тоді і меншій черга, не раніш.

Траньйо

Ну що ж, як ви, мій пане, та людина,

Що нам усім поможе - і мені,-

Зламавши кригу тим, що візьме старшу

І волю меншій дасть, котрої ми

Всі домагаємось, то той, котрому

Вона дістанеться, віддячить вам.

Гортензіо

Ви, пане, добре мовите і все

Збагнули. Як і ви за жениха

Себе вважаєте, то й ви повинні

Цього добродія нагородити:

Ми ж перед ним однаково в боргу.

Траньйо

Я, пане, не скупий - на знак цього

Запрошую відзначити цей день.

І випити за нашу красну панну,

Мов адвокати, що в суді воюють,

А опісля їдять і п’ють, як друзі.

Грумйо і Бйонделло

Чудова думка! Тож ходімо всі.

Гортензіо

Так, думка справді добра, тож ходім.

Петруччо - ти мій гість. Прошу у дім,

Виходять.

Входять Катеріна і Б’янка; у Б’янки зв’язані руки.

Б’янка

Сестрице, ти не кривдь мене й себе,

В рабиню обертаючи мене.

Мені це прикрість. Що ж до цих оздоб,

То руки розв’яжи мені, і я

Із себе поскидаю все сама

Аж до сорочки. Тільки накажи;

Бо знаю - старших слухатися слід.

Катеріна

Скажи мені, котрого з женихів

Ти любиш дужче. Тільки без брехні!

Б’янка

Повір, сестрице: із чоловіків

Нікого ще не вирізняла я,

Щоб до вподоби був мені найбільш.

Катеріна

Ох, не бреши. Гортензіо, еге ж?

Б’янка

Коли тобі до серця він, клянусь:

Благатиму, щоб він узяв тебе.

Катеріна

О, значить, ти обрала багача -

За Гремйо хочеш у розкошах жить?

Б’янка

Це через нього заздриш ти мені?

Та ні, жартуєш: бачу я тепер,

Що тільки жартувала ти весь час.

Прошу,