Читати книгу - "Шукаю тебе, Ксана Рейлі"

Нарешті та зустріч з Мальвою та її продюсером завершилася і я була вільна. Як тільки ми попрощалися, одразу ж попрямувала до виходу. Потім я зупинилася та глянула на свого любого продюсера, до якого почала липнути Марина. Гм, чомусь я зовсім не здивована.

— Єгоре Анатолійовичу, — гукнула я. — Не підвезете мене додому? Погода дуже погана і таксі, мабуть, швидко не приїде.

— Звісно, Еліно, — сказав він, скоріше для того, щоб позбутися Марини.

Я усміхнулася, а тоді вийшла на вулицю. Після того, як посиділа в теплому приміщенні, мороз відчувався дуже сильно. У мене навіть з'явилася думка повернутися в кафе.
Але Єгор вже впевнено прямував до свого авто. Того разу він відчинив двері для мене, чим дуже сильно здивував.

— Господи, як вона мене дістала, — заговорив чоловік і завів мотор.

— Це ви про Мальву? — спитала я.

— Про неї, — він роздратовано похитав головою. — Мабуть, у неї жалюгідна ситуація в особистому житті, якщо вона так вішається на чоловіків.

— Повелася на вашу зовнішність, і гроші — сказала я. — Вона подумала, що ви багатенький молодий продюсер. Та і з вигляду ви досить привабливий. Цікаво, а якщо я розповім їй, що ви тимчасовий продюсер, то як вона на це відреагує?

— Чому ти думаєш, що на мене звертають увагу дівчата лише через мою зовнішність і гроші? — чоловік насупився. — А як же моя душа?

— А вона у вас хіба є?

— Дуже смішно, Еліно. І щоб ти знала, я не тимчасовий продюсер, а постійний.

— Ем, що? — я уважно подивилася на нього. — Рената казала, що ви з нами доки Анатолію Дмитровичу стане легше.

— Нехай говорить собі, що хоче, — трохи роздратовано сказав продюсер. — Тато передав цю справу мені. Рената просто ніяк не може змиритися з тим, що я не такий, як мій батько і не збираюся потикати її забаганками.

— Мені здається, що ви занадто строгі до нас. Щось мені підказує, що ви не такий і це просто ваш образ. І як же мене нервує, що я повинна говорити до вас на "ви". Скільки вам років?

— Це не має значення. Ми говоримо зараз про елементарну повагу.

— Повагу? В такому випадку ви маєте теж називати мене по батькові. Ви так поводитеся наче вам сорок плюс, — буркнула я, — або взагалі уже на пенсії.

— Мені двадцять сім, Еліно.

— Справді? — я здивувалася. — Чекайте, ви це зараз серйозно? Вам двадцять сім?!

— Так, а що в цьому такого дивного?

— Я думала вам тридцять вже давно стукнуло.

— А я думав, що тобі шістнадцять, — сказав Єгор та закотив очі.

— Чому?

— Бо інколи твоя поведінка, як у підлітка.

— Виходить, що ти всього лише на п'ять років старший за мене! Можна я буду говорити до тебе на "ти". Це ж цілком нормально!

— Гаразд! Говори як хочеш, але відчепися від мене.

— Супер! То куди ти зараз?

— У тебе хоч колись рот закривається, — тихо буркнув він.

— Ти ж казав, що у тебе сьогодні є дуже важливі справи, а мені просто цікаво. Якщо не хочеш, то можеш не розповідати.

— Я і не збирався розповідати тобі про них. Ти вже написала пісню?

— Майже, — я спробувала усміхнутися. — Скоро покажу вам її.

— Не скоро, а в понеділок, — сказав Єгор.

— П-понеділок? Я не встигну!

— І чому? У тебе нема цих вихідних ніяких концертів, тому ти можеш зайнятися піснею.

— Але у мене є особисте життя!

— Тоді даю тобі час до вівторка.

— Середа.

— Вівторок.

— Окей, — я закотила очі.

Через декілька хвилин ми нарешті приїхали. Я швидко подякувала тепер уже Єгорові за те, що підвіз мене. Не очікувала, що він погодиться на те, щоб я зверталася до нього на "ти". Може, він не такий вже і поганий? Не знаю, але симпатії він у мене не викликає ніякої.
До вечора я просиділа з телефоном у руках, листуючись з Томом. Він виявився таким простим і навіть скромним, але мені такі подобаються. З ними краще будувати стосунки, бо в таких ніколи не будеш сумніватися.
Уже біля восьмої години вечора я почала збиратися, бо сьогодні ж у планах клуб. Я вирішила одягнути білу приталену сукню, яка дуже вдало підкреслювала мою струнку фігуру. Коли ти публічна людина, то повинна завжди за таким слідкувати, адже будь-який лишній кілограм потім активно обговорюється в інтернеті. Я зробила яскравий макіяж з акцентом на очі. Губи ж підвела нюдовою помадою, яка вигідно підкреслила мої пухлі губи. Своє довге темне волосся я заплела у високий хвіст. Взувшись у чорні ботфорти на підборах та накинувши чорну шубу, я вийшла зі своєї квартири. На вулиці мене уже чекала Рита. Вона навмисно приїхала за мною на таксі, щоб ми пішли у клуб разом.

— Привіт, — сказала я, коли сіла в авто.

— Як ти, красуне? — спитала вона, усміхнувшись.

— Непогано, — я знизала плечима.

— Уже поспілкувалася зі своїм сьогоднішнім співрозмовником?

— Я написала йому, що зараз у мене важливі справи, тому більше дізнатися одне про одного ми зможемо наступного тижня. Також я домовилася з Інною, що сьогоднішнє інтерв'ю ми перенесемо на завтра.

— Тоді ми можемо відриватися на повну, — радісно сказала Рита і потерла свої руки. — Відчуваю, що сьогодні буде щось дуже круте. До речі, я випадково підслухала, що деякі мої колеги по роботі також сьогодні будуть тут.

— Він теж буде? — зацікавлено спитала я.

— Хто? — Рита насупилася.

— Той хлопець, який тобі вже два роки подобається.

— Не знаю, але яка різниця? Потрібно забути про цю дурну закоханість. Ми ж з ним навіть ніколи не спілкувалися.

— Але він все одно встиг тобі сподобалося.

— Це було так, наче кохання з першого погляду.

— Романтично, — я видихнула.

— Як би ж то, — Рита сумно усміхнулася. — Це у тебе зараз суцільна романтика на тому шоу.

Я лише засміялася з цього. Поки романтикою навіть і не пахне. На жаль, мені не можна ділитися з друзями та знайомими тим, що відбувається на шоу, тому я не можу зараз розповісти Риті, як усе насправді.

До клубу ми приїхали досить швидко. Як завжди було багато людей і це не дивно, адже усім хочеться на вихідних розслабитися. Я опустила голову, коли прямувала до входу. На щастя, тут є VIP-відділення, де здебільшого розважаються відомі люди. Охоронець уже добре знав нас, тому без жодних питань впустив. Коли ми зайшли всередину, то спершу віддали речі в гардероб, а тоді попрямували до танцювальної зали. Вона була дуже великою, адже зі всіх сторін стояли столики та диванчики. У залі відчувався солодкий запах диму від кальяну. Майже усі столики були зайняті, а я почала очима шукати Ренату. Якщо врахувати, що тут багато відвідувачів, то знайти її було важко. Проте, вона перша мене помітила, адже згодом я побачила, як вона прямує в мою сторону.

— Я вже зачекалася, — сказала дівчина та обійняла мене. Я ж зробила це у відповідь.

— Виглядаєш надзвичайно. Ця сукня тобі дуже личить.

— Дякую.

Рената усміхнулася та пройшлася руками по своїй атласній сріблястій сукні з відкритою спиною. Вона здебільшого дотримувалася офісного дрес-коду, тому такий її вигляд здивував мене. Замість звичних костюмів і сорочок, ця красива блискуча сукня.

Вони з Ритою перекинулися легкими кивками в знак привітання. Мені не дуже подобалося те, що між ними є якась незрозуміла мені неприязнь. Рита відверто говорить, що Рената їй неприємна, але я не можу обирати між ними двома. Просто Рита в плані спілкування простіша та легша. Рената ж не відкриває себе усю. Вона надто серйозна та відповідальна. Я б не хотіла втрачати дружбу з жодною з них. Взагалі в моїх ідеальних мріях на майбутнє, дівчата мали стати дуже близькими подругами й ми дружили б утрьох. Насправді я вже давно намагаюся це зробити, але чомусь вони мені не піддаються.

— Ходімо! — сказала Рената. — Я зайняла нам столик. Тільки там зараз ще деякі мої знайомі.

Я кивнула і потягнула Риту з собою. Ми попрямували через весь зал до темного столика, який був майже непомітним. На диванчиках уже сиділи якийсь хлопець і дівчина. Його я впізнала, бо він був відомим актором. Напевно, це його дівчина.

— Привіт, — заговорила до них я, усміхнувшись. — Еліна.

— Юля, — сказала дівчина і простягнула мені руку. — Я тебе знаю. Ти ж та співачка.

— Так, це я.

— А я ж просто Рита, — буркнула подруга і сіла на один з диванчиків.

Вона трохи роздратовано склала руки на грудях і закинула одну ногу на іншу.

— Ей, ти чого? — тихо спитала я, коли сіла біля неї.

— Нагадай, будь ласка, чому ми маємо сидіти з друзями цієї твоєї суперподружки?

— Тому, що вона нас запросила сьогодні в клуб.

— Вона запросила тебе!

— А я тебе!

Я просто не розуміла, до чого веде Рита.

— І ти зараз будеш весь вечір спілкуватися з нею, а я залишуся одна. Як і завжди, коли ми збираємося втрьох.

— Перестань, — я легенько штовхнула її в бік. — Ти ж знаєш, що у мене лише одна найкраща подруга і це — ти.

— Дівчата, будете щось пити? Зараз офіціант прийде.

Ми кивнули, а тоді взялися розглядати меню. Я обрала собі свій улюблений "Космополітен". Тільки одним коктейлем це все не обмежилося. Атмосфера стала менш напруженою і Рита, здається, встигла розслабитися. Така її поведінка здалася мені дивною. Згодом з'явилися ще друзі цього актора і його дівчини. Як виявилося, Юля — хороша подруга Ренати. Деякий час ми знайомилися та розмовляли, а потім мені вже стало трохи нудно. Я вирішила піти у вбиральню, аби привести себе в порядок. Відвідувачів було дуже багато, тому важко пройти попри цей натовп танцюючих людей. Я всяко намагалася пробратися, розуміючи, що мені справді потрібно у вбиральню. Природні функції організму ніхто не скасовував.

— Ей, красотка! — заговорив біля мене якийсь хлопець, обійнявши.

— Ти, здається, помилився, — буркнула я, намагаючись вибратися з його великих лап.

Тільки він чомусь не поспішав цього робити. Він обійняв мене за талію та почав хитатися в різні сторони, наче ми танцюємо медляк. Так, повільний танець під клубну музику я ще не танцювала ніколи.

— Може, ти відпустиш мене? — спитала я та легенько штовхнула хлопця.

— Ти вже потрапила в мою сітку, рибко! — сказав він, а я ледь не засміялася.

Оце так рівень флірту! Тільки мене це дуже сильно розізлило. Я штовхнула його зі всієї сили й хлопець нарешті похитнувся. Я поспішила втекти геть від нього, але коли різко розвернулася, помітила, що влетіла в когось. Лише почула, як у грудях стало надто волого. Коли опустила погляд, то помітила блакитну пляму. Я від здивування відкрила рот, а перед моїми очима з'явилися чоловічі груди з такою ж блакитною плямою, як у мене. Упс! Незручно вийшло. Я глибоко вдихнула, щоб поспішити вибачитися, хоча і моя сукня теж постраждала.

— То ти тепер крім фотоапаратів, ще й склянки розбиваєш? — заговорив хлопець, а я різко подивилася на нього.

Не може бути! Я ледь не застогнала вголос! Та що ж це таке? Чому доля постійно зводить мене з тим тупим фотографом та ще й таким чином?

— Ти переслідуєш мене? — спитала я, насупившись.

— Що? — хлопець засміявся мені прямо в обличчя.

— Я серйозно! Ти переслідуєш мене?

— Не хочу повторюватися, але ти справді якась ненормальна. Це скоріше ти мене переслідуєш.

— Дуже сильно ти мені потрібен, — буркнула я, а тоді показала на пляму. — Бачиш? А сукня біла і ця пляма не виведеться!

— Бачиш? — він показав на пляму, що красувалася на його світлій футболці. — Куди тобі відправити свою футболку, щоб ти її випрала?

— Вибач? — перепитала я, насупившись.

— Це ти розлила цей коктейль на мене!

— Не пам'ятаю, щоб у моїх руках були якісь склянки.

Я усміхнулася та спробувала пройти повз нього. Тільки він раптом зупинив мене, схопивши за руку вище ліктя. Я повернула голову в його сторону та зустрілася поглядом з красивими зеленими очима. Навіть в цьому темному приміщенні вони здавалися такими яскравими, наче морська вода. Так і хотілося потонути в них. Я напружилася, а тоді похитала головою, щоб ці дурні думки зникли.

— Ти сама на мене впала, — роздратовано сказав він.

— Ні, це ти зайшов у мене! — я різко вирвалася з його хватки. — Сподіваюся, що це наша остання зустріч.

Я кинула на нього сердитий погляд, а тоді попрямувала до вбиральні. Нарешті мені вдалося зробити те, для чого йшла сюди. Коли підійшла до дзеркала, то скривилася. Яскрава синя пляма аж ніяк не пасувала до моєї білої сукні. Я спробувала трішки зачистити її серветками, але це зробило ще гірший вигляд. Я трохи роздратовано видихнула, а тоді прийняла рішення розпустити своє волосся, щоб хоч трішки приховати пляму. Бісова "Блакитна лагуна"! Хто взагалі п'є її? Точно не чоловіки. Мабуть, він ніс коктейль для своєї дівчини, або подруги. Тільки напій опинився на моїй сукні та на його футболці. Як же сумно! Я витягнула помаду з сумочку та нафарбувала нею свої губи. І чому я знову зустрілася з ним? Ніколи не була нещасливою, але коли він з'являється поряд, усе летить шкереберть. З адекватної серйозної дівчини залишається лише незграбна невдаха. Чорт з ним! Не буду зважати на такі дурниці. Я поправила своє волосся, а потім вийшла з вбиральні. Коли прямувала довгим темним коридором, то трохи напружилася. Неподалік я побачила Риту, яка розмовляла про щось з... Чекайте, що? З цим фотографом?