BooksUkraine.com » Еротика » Вітер у моїх руках, Христина Лі Герман 📚 - Українською

Читати книгу - "Вітер у моїх руках, Христина Лі Герман"

117
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Вітер у моїх руках" автора Христина Лі Герман. Жанр книги: Еротика / Романтична еротика. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 7 8 9 ... 103
Перейти на сторінку:
Розділ 3

Розплющивши очі, довго не могла зрозуміти, що ж мене розбудило. Проклята футболка опинилася мало не під підборіддям, а ковдра і зовсім вирішила втекти на підлогу. Озирнувшись, розчула явні звуки роботи пилососа. Вони виразно доносилися з вітальні, і натякали, що у когось з ранку прокинулася совість. 

    У такому свинарнику це навіть дивно.

    Поправивши футболку, перевернулась на живіт і потягнулася за наручним годинником. Перед сном, кинула його на тумбу, а тепер, ледь згадала, де залишила. Гул в голові наростав тільки сильніше, а годинна стрілка кричала про те, що ще десять хвилин, і я точно запізнюся. 

   Піднявшись, струсила ковдру, а кинувши її на ліжко, схопилася за рушник. Інтенсивний звук потуг в прибиранні насторожував все більше. Може вирішили не ганьбитися переді мною? Спохмурнівши, осмислила припущення, і відкинула його відразу. 

    — Швидше соромно стало, — пробурчавши, позіхнула і відкрила двері. 

    В цей момент, як і будь-яка людина, я була ще сонна, як чіп. Проте як тільки стала в дверях, отетеріла з яскравим почуттям шоку від маківки до п'ят. По тілу пробігло тремтіння від переляку, а тому, я негайно прикрилася жалюгідним клаптем не дуже великого рушника. Порив виявився природним. Не щодня прокидаючись і виходячи з кімнати, з порогу бачиш напівголого хлопця зі шлангом від пилососа в руці. 

    Глибоко вдихнувши , я оглянула незнайомця найзухвалішим чином — довгим і ретельним поглядом. Тому були дві причини: власне його зовнішній вигляд, і звичайно ж, його зовнішній вигляд. Зізнаюся, і не знала, яке естетичне задоволення може принести спостереження за тим, як перекочуються міцні та еластичні м'язи чоловічої спини під час руху. Слід було зазначити, що і пружний зад хлопця абсолютно не псував картину. Він навпаки підштовхував уяву домалювати те, що було сховано під жорсткою тканиною джинсів. 

    Молодик і не помітив появи сторонньої особи, бо намагався дістати щось з-під дивана. Поки його зусилля були марні, я боялася навіть зрушити з місця. Не знаю, що стало причиною, але так не хотілося відволікати його, що я вирішила навпочіпки прошмигнути повз від гріха подалі. 

    Проте не так все просто. Дідько б його закляв! Я завмерла приблизно на півдорозі, і пошкодувала, що взагалі вийшла з кімнати. Незнайомець випрямився і обернувся, а переді мною «виросли» його груди і шкіра бронзового відтінку. Говорячи: «виросли», — саме так і було. Адже відірвати погляд від картини прямо перед носом виявилося неможливо. На мене у прямому розумінні дивилася паща дракона. Не справжня, звичайно, проте не менш реалістична. Навіть у кольорі. Таку морду рідко побачиш в кіно, не те, що на правих грудях, з соском замість одного ока.

    — Ні хріна собі... — видихнула і машинально прошепотіла, а відірвавшись від татуювання на грудній ділянці тіла хлопця, нарешті, підняла погляд вище.

    — Почекай! — він безцеремонно «поцілив» в мене пальцем, а слідом примружився, прибравши на бік частину темного волосся. — Пані "ремінь безпеки"? Це ж ти! В літаку! 

     Зніяковівши, я відвела погляд і прочистила горло. Щоб привести до тями гормони, глитнула і спробувала дивитися тільки на обличчя хлопця. Намагалася, але це викликало ще гірший ефект. Виявляється мужчини бувають красивими такою дивною хижою красою. 

    І цей погляд... Прямо котячий. Хитрий, гострий і глибокий.

    Нарешті, прокинувшись остаточно, зіставила факти вчорашнього вечора, і примружилася, визнавши, що цей хлопець дійсно на таке здатний. У теорії, звичайно. Раптом Роуз просто прогрівала голосові зв'язки?

    — А ти, значить... той самий Лео? — пробурмотіла, і не помітивши, що озвучила в голос власні думки. 

    — Нэ! *(Так!) 

    Лео кивнув з посмішкою, але слідом його погляд різко змінився і став глибшим. Він ретельніше придивився, а оглянувши мене фактично з ніг і до голови, швидко запитав: 

    — А ти? 

    Що я?

    Прокляття! Тільки після питання хлопця, до мене дійшло — як, і з яким підтекстом воно був задане. Оцінивши свій зовнішній вигляд захотілося завити. І плювати б на такого типа абсолютно! Особливо знаючи, які стосунки його приваблюють. Але ж ні! Стало соромно і за пом'яту футболку, і за шорти, що ледве прикрили зад, і за куряче гніздо на голові. 

    Ну і дурепа! 

    — Кетрін! Приємно познайомитися! — випалила завчену фразу і швидко попрямувала до дверей ванної кімнати.

    У грудях давило бажання негайної втечі. Що я і наважилася здійснити, але не встигла. 

    — Постій, Кет! Акуратніше! — його голос прозвучав занадто близько, а маневр змусив завмерти. 

    Лео схопив мій зап'ясток, а я затримала погляд на витончених кісточках пальців чоловічої руки. Його долоня виглядала удвічі більше за мою, а вени неприродно явно проступали під гладкою бронзовою шкірою. 

    Залізо тягає? 

    Безглузда думка промайнула усього на мить. За нею прийшов шок від дій хлопця. 

    Він відпустив зап'ясток, а сівши навколішки схопився за мою ногу. Подібне викликало яскравий свербіж по усій кінцівці, а за ним тремтіння і гарячу хвилю. Тепла рука Лео зігріла шкіру, а я нарешті, прийшла до тями.

    — Хей! — обурилася і подалася назад. 

    Проте в спробі висмикнути ногу, мало не впала, коли хлопець обхопив її сильним і занадто упевненим рухом. 

    Він рвонув її на себе і пробасив: 

    — Перечепишся і впадеш, мон шері* (фр. "крихітка"). Крім того, у ванній кімнаті зайнято.

    — Що, пробач? — перепитала рідною, на що Лео завмер і посміхнувся.

    Кинувши погляд вниз, помітила шнур пилососа, що згорнувся на підлозі. Ногою я стояла в центрі мотка, і дійсно могла поцілуватися з килимом. 

    — Я підозрював, що ти біла, але не думав, що вгадаю. Ти увесь політ просиділа мовчки, — він сів на підлогу і повів спритним поглядом уздовж мого тіла знову. 

    Оглянув, починаючи з ноги, яку так і не відпустив, а закінчив на стегнах і сідницях. Мабуть футболка зовсім псувала картину вище.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 7 8 9 ... 103
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вітер у моїх руках, Христина Лі Герман», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вітер у моїх руках, Христина Лі Герман"