Читати книгу - "Вітер у моїх руках, Христина Лі Герман"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Розплющивши очі, довго не могла зрозуміти, що ж мене розбудило. Проклята футболка опинилася мало не під підборіддям, а ковдра і зовсім вирішила втекти на підлогу. Озирнувшись, розчула явні звуки роботи пилососа. Вони виразно доносилися з вітальні, і натякали, що у когось з ранку прокинулася совість.
У такому свинарнику це навіть дивно.
Поправивши футболку, перевернулась на живіт і потягнулася за наручним годинником. Перед сном, кинула його на тумбу, а тепер, ледь згадала, де залишила. Гул в голові наростав тільки сильніше, а годинна стрілка кричала про те, що ще десять хвилин, і я точно запізнюся.
Піднявшись, струсила ковдру, а кинувши її на ліжко, схопилася за рушник. Інтенсивний звук потуг в прибиранні насторожував все більше. Може вирішили не ганьбитися переді мною? Спохмурнівши, осмислила припущення, і відкинула його відразу.
— Швидше соромно стало, — пробурчавши, позіхнула і відкрила двері.
В цей момент, як і будь-яка людина, я була ще сонна, як чіп. Проте як тільки стала в дверях, отетеріла з яскравим почуттям шоку від маківки до п'ят. По тілу пробігло тремтіння від переляку, а тому, я негайно прикрилася жалюгідним клаптем не дуже великого рушника. Порив виявився природним. Не щодня прокидаючись і виходячи з кімнати, з порогу бачиш напівголого хлопця зі шлангом від пилососа в руці.
Глибоко вдихнувши , я оглянула незнайомця найзухвалішим чином — довгим і ретельним поглядом. Тому були дві причини: власне його зовнішній вигляд, і звичайно ж, його зовнішній вигляд. Зізнаюся, і не знала, яке естетичне задоволення може принести спостереження за тим, як перекочуються міцні та еластичні м'язи чоловічої спини під час руху. Слід було зазначити, що і пружний зад хлопця абсолютно не псував картину. Він навпаки підштовхував уяву домалювати те, що було сховано під жорсткою тканиною джинсів.
Молодик і не помітив появи сторонньої особи, бо намагався дістати щось з-під дивана. Поки його зусилля були марні, я боялася навіть зрушити з місця. Не знаю, що стало причиною, але так не хотілося відволікати його, що я вирішила навпочіпки прошмигнути повз від гріха подалі.
Проте не так все просто. Дідько б його закляв! Я завмерла приблизно на півдорозі, і пошкодувала, що взагалі вийшла з кімнати. Незнайомець випрямився і обернувся, а переді мною «виросли» його груди і шкіра бронзового відтінку. Говорячи: «виросли», — саме так і було. Адже відірвати погляд від картини прямо перед носом виявилося неможливо. На мене у прямому розумінні дивилася паща дракона. Не справжня, звичайно, проте не менш реалістична. Навіть у кольорі. Таку морду рідко побачиш в кіно, не те, що на правих грудях, з соском замість одного ока.
— Ні хріна собі... — видихнула і машинально прошепотіла, а відірвавшись від татуювання на грудній ділянці тіла хлопця, нарешті, підняла погляд вище.
— Почекай! — він безцеремонно «поцілив» в мене пальцем, а слідом примружився, прибравши на бік частину темного волосся. — Пані "ремінь безпеки"? Це ж ти! В літаку!
Зніяковівши, я відвела погляд і прочистила горло. Щоб привести до тями гормони, глитнула і спробувала дивитися тільки на обличчя хлопця. Намагалася, але це викликало ще гірший ефект. Виявляється мужчини бувають красивими такою дивною хижою красою.
І цей погляд... Прямо котячий. Хитрий, гострий і глибокий.
Нарешті, прокинувшись остаточно, зіставила факти вчорашнього вечора, і примружилася, визнавши, що цей хлопець дійсно на таке здатний. У теорії, звичайно. Раптом Роуз просто прогрівала голосові зв'язки?
— А ти, значить... той самий Лео? — пробурмотіла, і не помітивши, що озвучила в голос власні думки.
— Нэ! *(Так!)
Лео кивнув з посмішкою, але слідом його погляд різко змінився і став глибшим. Він ретельніше придивився, а оглянувши мене фактично з ніг і до голови, швидко запитав:
— А ти?
Що я?
Прокляття! Тільки після питання хлопця, до мене дійшло — як, і з яким підтекстом воно був задане. Оцінивши свій зовнішній вигляд захотілося завити. І плювати б на такого типа абсолютно! Особливо знаючи, які стосунки його приваблюють. Але ж ні! Стало соромно і за пом'яту футболку, і за шорти, що ледве прикрили зад, і за куряче гніздо на голові.
Ну і дурепа!
— Кетрін! Приємно познайомитися! — випалила завчену фразу і швидко попрямувала до дверей ванної кімнати.
У грудях давило бажання негайної втечі. Що я і наважилася здійснити, але не встигла.
— Постій, Кет! Акуратніше! — його голос прозвучав занадто близько, а маневр змусив завмерти.
Лео схопив мій зап'ясток, а я затримала погляд на витончених кісточках пальців чоловічої руки. Його долоня виглядала удвічі більше за мою, а вени неприродно явно проступали під гладкою бронзовою шкірою.
Залізо тягає?
Безглузда думка промайнула усього на мить. За нею прийшов шок від дій хлопця.
Він відпустив зап'ясток, а сівши навколішки схопився за мою ногу. Подібне викликало яскравий свербіж по усій кінцівці, а за ним тремтіння і гарячу хвилю. Тепла рука Лео зігріла шкіру, а я нарешті, прийшла до тями.
— Хей! — обурилася і подалася назад.
Проте в спробі висмикнути ногу, мало не впала, коли хлопець обхопив її сильним і занадто упевненим рухом.
Він рвонув її на себе і пробасив:
— Перечепишся і впадеш, мон шері* (фр. "крихітка"). Крім того, у ванній кімнаті зайнято.
— Що, пробач? — перепитала рідною, на що Лео завмер і посміхнувся.
Кинувши погляд вниз, помітила шнур пилососа, що згорнувся на підлозі. Ногою я стояла в центрі мотка, і дійсно могла поцілуватися з килимом.
— Я підозрював, що ти біла, але не думав, що вгадаю. Ти увесь політ просиділа мовчки, — він сів на підлогу і повів спритним поглядом уздовж мого тіла знову.
Оглянув, починаючи з ноги, яку так і не відпустив, а закінчив на стегнах і сідницях. Мабуть футболка зовсім псувала картину вище.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вітер у моїх руках, Христина Лі Герман», після закриття браузера.