Читати книгу - "Принцеса драконів, Ana Mils"

-    Візьми, прикрийся. – сказала Анна ледь чутним голосом.
Він обмотав низ. Анна обернулася до нього.
-    Пробач… - сказала дівчина, дивлячись в землю. 
-    Ти що, соромишся? – з усмішкою сказав дракон, протягнувши свою руку і взявши легенько підборіддя Анни. Він підняв її лице до нього. 
-    Ні, ні! Як ти міг таке подумати? Просто… - сказала Анна, відійшовши  і повернувшись до нього спиною.
Драко підійшов до неї. Він щось відчував до неї, але думав, що це неправильно – він не має це робити. Хлопець ( уже будемо так його називати після перетворення) вирішив змінити тему, тому відійшов і сказав:
-    Я вперше перетворився на людину. Я взагалі-то не планував.
Анна помалу поверталася до нього.
Я ненавиджу людей – їх облік просто огидний. Тим більше, це амулет короля – я не мав його одягати, тому забирай назад. – він взяв амулет руками  і вже хотів знімати, але Анна кинулася і схватила його руки.
-    Це мій амулет від тоді, як мій батько надів його на мене – це по-перше, а по-друге, хочеш сказати, що і я тобі огидна?
Хлопець відвів свої і заодно руки Анни від ланцюжка. Він не міг відкрити їй свої почуття,  тому вирішив всяко змінювати тему. Драко сказав:
-    Чому ти це запитуєш? Тобі так важливо бути красивою? Король вважав, що кожна людина по-своєму к…
-    Мені важливо бути для тебе красивою. – перебила дівчина, дивлячись жалісним поглядом в його очі.
Драко широко відкрив очі – він був дуже здивованим. 
-    Анна, не треба. 
-    Ти мені подобаєшся! – крикнула вона. 
Не тільки після перетворення. 
Очі хлопця наповнялися слізьми. Він був щасливим від зізнання Анни, адже вона також йому подобалася, але він розумів, що один з ним буде в майбутньому страждати. 
-    Ан…
Дівчина обхопила його шию та поцілувала в губи. Драко зупинив поцілунок, взявши її за плечі і сказавши:
-    Ми не…
Він не зміг договорити, адже почуття опанували над ним. Хлопець схватив її лице обома руками і поцілував. І ось вони зупинилися, віддалившись на кілька сантиметрів один від одного. 
-    Я люблю тебе, Анна. – сказав Драко, перериваючи погляд то на губах, то на очах дівчини, які сяяли, як річка в якій відбивалися сонячні промені.
-    Драко, я…- Анна не встигла відповісти йому взяємнісю, адже її перервав якийсь крик. Хтось гукав її – знову. І як ви вже могли здогадатися - це була Емма. 
-    Анна! 
Анна швидко зняла амулет з шиї хлопця і він знову став звіром. Дівчина вийшла з зачарованого куточка і він зник.