Читати книгу - "Розкоші і злидні куртизанок, Оноре де Бальзак"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Люсьєн! — прошепотіла вона.
— Оживає любов, оживе й жінка, — сказав священик з якоюсь гіркістю.
Жертва паризької розпусти помітила одяг свого рятівника і сказала з усмішкою дитини, що знайшла бажану річ:
— То ж я вмру, примирившися з небом!
— Ви можете спокутувати свої гріхи, — сказав священик, змочивши їй лоб водою і давши понюхати оцту з пляшечки, яку знайшов десь у кутку.
— Я відчуваю, що життя, замість покинути мене, повертається до мене, — сказала вона у відповідь на клопоти священика, виявляючи йому вдячність жестами, сповненими щирості.
Ця принадна пантоміма, гідна своїми чарами самих грацій, цілком виправдовувала прізвище цієї дивної дівчини.
— Вам краще? — спитав служитель церкви, давши їй випити склянку води з цукром.
Здавалось, що ця людина не вперше у цьому дивному господарстві — він немов усе тут знав. Він почував себе як дома. Цей привілей — бути скрізь у себе дома — належить тільки королям, гулящим дівкам і злодіям.
— Коли ви почуватимете себе зовсім добре, — провадив цей дивний священик після паузи, — то розповісте мені про причини, які штовхнули вас до останнього вашого злочину, до цього вчиненого вами самогубства.
— Моя історія дуже проста, — відповіла вона. — Ще три місяці тому я жила в розпусті, в якій я народилась. Я була останнім і найганебнішим створінням; тепер я тільки найнещасніша з усіх. Дозвольте мені нічого вам не розказувати про мою бідну матір, убиту...
— …..Капітаном у підозрілому домі, — сказав священик, перебиваючи свою покутницю... — Я знаю про ваше походження, знаю також і те, що коли якій-небудь особі вашої статі можна взагалі пробачити ганебне життя, так це вам, бо ви не бачили добрих прикладів.
— На жаль, мене не хрестили, мене не навчили ніякої релігії.
— Отже, все це можна виправити, — сказав священик, — якщо тільки ваша віра, ваше каяття щирі й некорисливі.
— Серце моє сповнене Люсьєном і богом, — сказала вона зі зворушливою наївністю.
— Краще було б сказати: богом і Люсьєном, — відповів священик, усміхаючись. — Ви нагадуєте мені про мету, заради якої я прийшов. Не приховуйте нічого, що стосується цього юнака.
— Ви від нього? — спитала вона з таким закоханим виразом, що зворушив би всякого іншого священика. — О! Він догадувався про те, що трапилось.
— Ні, — відповів він, — турбуються не про вашу смерть, а про ваше життя. Ну, розкажіть про ваші стосунки.
— У двох словах, — сказала вона.
Бідна дівчина тремтіла від різкого тону слуги церкви, проте, в ній відчувалась жінка, яку ніяка брутальність вже давно не вражає.
— Люсьєн — це Люсьєн, — сказала вона, — найвродливіший юнак, найкраще створіння в світі; та коли ви його знаєте, моє кохання для вас цілком зрозуміле. Я зустрілася з ним випадково, три місяці тому, в театрі Пор-Сен-Мартен, куди я пішла у вільний день, бо в домі пані Мейнарді, де я тоді була, щотижня кожна з нас мала вільний день. Ви розумієте, що наступного дня я втекла без дозволу. Кохання ввійшло в моє серце і так мене змінило, що, повернувшись з театру, я вже не могла пізнати себе: я сама себе злякалася. Люсьєн нічого не взнав. Замість того, щоб сказати йому, де я була, я дала йому адресу цієї квартири; тут жила тоді моя подруга, яка люб’язно передала її мені. Заприсягаюсь Богом...
— Не треба клястись...
— Хіба це клятва — заприсягатись Богом? Так ось, з того самого дня я працювала в цій кімнаті, як несамовита, шила сорочки по двадцять вісім су за штуку, щоб жити чесною працею. Протягом місяця я їла тільки картоплю, щоб бути чесною й гідною Люсьєна, який любить і шанує мене, як найдоброчеснішу з доброчесних. Я подала в поліцію заяву по формі, щоб мені повернули права, і перебуваю тепер під наглядом на два роки. Вони так легко заносять нас у списки безчестя, але знаходять стільки труднощів, щоб викреслити нас звідти. Все, чого я просила в неба, — це підтримки в моєму вирішенні. У квітні мені буде дев’ятнадцять років. У такому віці ще є надія. Мені здається, що я народилася тільки три місяці тому... Щоранку я благала бога зробити так, щоб Люсьєн ніколи не дізнався про моє минуле життя. Я купила собі цю святу діву, яку ви бачите; я молилась їй по-своєму, бо я не знаю ніяких молитов. Я не вмію ні писати, ні читати, я ніколи не була в церкві, я бачила святі дари тільки в процесіях, з цікавості.
— Що ж ви кажете Святій Діві?
— Я розмовляю з нею, як в Люсьєном, з тим зворушенням, від якого він плаче.
— Ах, він плаче?
— З радощів, — жваво сказала вона. — Бідний котик! Ми розуміємо один одного так добре, наче у нас обох одна душа! Він такий лагідний, такий ніжний серцем, розумом і поведінкою!.. Він каже, що він поет; я знаю, що він бог... Пробачте! Ви, священики, не знаєте, що таке любов. Адже тільки ми знаємо чоловіків досить, щоб оцінити такого, як Люсьєн. Він, бачите, така сама рідкість, як і безгрішна жінка; зустрівши його, вже нікого іншого не можна любити. Ось! Але для такого створіння потрібна подібна йому пара; отже, я хотіла стати гідною любові мого Люсьєна. Звідси моє нещастя. Вчора в Опері мене впізнали молоді люди,
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Розкоші і злидні куртизанок, Оноре де Бальзак», після закриття браузера.