Читати книгу - "Королівство криги, Анна Мінаєва"

— Це безумовно мене турбує, лорде-канцлере. Адже саме з цих штолень ми видобуваємо багато цінних ресурсів. І саме через це я хочу наголосити на тому, що незабаром в нас королівське весілля. З урахуванням усіх ускладнень нам необхідно вирахувати кількість золота, яку Содія може дозволити собі витратити на свято.

— І це ми маємо робити зараз? — лорд-канцлер невдоволено змахнув пухкою рукою. — Я гадав, що це якраз ваша робота, лорде Стері. Порахуйте усе та повідомте раді.

Чоловік, який був відповідальним за скарбницю королівства вже понад тридцять років, насупився:

— Невже ви вважаєте, що ця робота ще не зроблена, лорде Госабр? Передайте усім папери.

Останнє Великий підскарбій наказав кільком хлопчиськам, які прислужували лордам під час нарад. За кілька миттєвостей перед усіма лордами ради з’явилися папери.

— Те, що ми вже кілька тижнів не можемо розібрати ті завали, ніяк не повпливало на королівську скарбницю, — витримавши паузу, промовив лорд Стері. — Можу припустити, що постраждала ваша скарбниця, лорде канцлере. Якщо так, поставте питання інакше. І королівство прийде вам на допомогу.

Обличчя канцлера почервоніло. Та герцог нічого не відповів на це зауваження. Не став заперечувати, що лорд Стері має рацію. Адже штольні, про які йшла мова, знаходилися саме на його землях.

— Чи не занадто багато золота на весілля вирішила виділити скарбниця? — Худий чоловік з сірим волоссям, яке було зібране у хвіст, постукав пальцями по паперу. Потім підняв на інших радників блакитні очі й скинув тонкі брови. — На варту у рік йде у десять разів менше золота. А життя та здоров’я королівської родини стоїть на першому місці.

— Це ж королівське весілля, лорде Долайн! — обурився радник з коротким рудим волоссям. Сьогодні його очі, як і завжди, були підведені чорною фарбою. А родима пляма на щоці ретельно замаскована пудрою. — Про це будуть говорити ще багато років! І не тільки в Содії! Ви бачили список запрошених на це весілля?!

— Бачив, лорде Карі, — відгукнувся військовий радник. — І це мене теж бентежить. Надто багато золота на їжу та розваги. І надто мало на захист короля та майбутньої королеви. 

— Лорде Долайн…

— Це ж ваш хліб, лорде Карі, — не дав тому договорити невдоволений радник. — Саме вам займатися приготуванням до цього свята. Тому я не здивований, що вас все влаштовує, Великий сенешаль! 

— Годі! — його величність привернув до себе увагу радників легким ударом долоні по стільниці. — Весілля має вразити всіх. Та не можна закривати очі й на інші проблеми. Лорде Долайн, чи зможете ви знарядити загін допомоги у землі лорда канцлера? Королівська скарбниця поки не відчула збитків. Та це допоки не будуть зібрані податки з герцогства. З приводу захисту на весіллі…

Радники замовкли, дивлячись на свого короля, коли той почав говорити. Хтось дивився з захопленням, як от молодший Карі. Хтось з обережністю, як канцлер. А хтось з нудьгою, як лорд Стері.

Та ніхто не міг ослухатися наказу короля, навіть якщо і не був з ним згоден. Радники для того й існували, щоби радити. А не вирішувати.

Принаймні, так було раніше.