Читати книгу - "Історія України 1945 -1991, Олександр Гребьонкін"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
У 1951 році була також завершена колективізація сільського господарства регіону. Але створення колгоспів далеко не завжди здійснювалася на добровільній основі, що в майбутньому призведе до опору радянській владі. Колгоспи були поставлені бід тотальний контроль держави.
Культурна революція покінчила з неписьменністю, надала можливість молоді та літнім людям отримати освіту. В школах, вузах, поряд з російською, вивчалася й українська мова. Але надмірна ідеологізація верств культури стала нормою радянської влади.
До кінця 50-х років процес радянізації Західної України було завершено.
4. Боротьба загонів УПА з радянською владою
Роман Шухевич – керівник УПА
У 1946-1954 роках на Західній Україні тривала війна між УПА і спеціальними загонами НКВС, які мали завдання покінчити з опором у цьому регіоні. УПА контролювалася Організацією українських націоналістів (ОУН), центр якої знаходився за кордоном, на території Федеративної республіки Німеччини (ФРН), де переховувався Степан Бандера.
Головнокомандувачем УПА в Україні був Роман Шухевич.
Історична особа. Роман Шухевич
Роман Йосипович Шухевич ( Чупринка)(1907-1950) народився у 1907 році у Львові (тоді – Австро-Угорщина). Навчався в гімназії, згодом - у дорожньо-мостовому відділі Львівської політехніки. Захоплювався музикою. Служив у польській армії. Захопившись націоналістичними ідеями, став членом ОУН, керівником кількох замахів на польських урядовців. З початком Другої Світової війни він став прихильником тимчасового союзу з Німеччиною, задля визволення України. Пізніше, брав активну участь у боротьбі УПА як проти німців, так і проти польського національно-визвольного руху і радянської влади. Загинув у 1950 році.
Методи боротьби УПА
Очоливши УПА, Роман Шухевич реорганізував великі загони (до 500 бійців) у більш дрібні «боївки», використовував різні засоби і методи боротьби: антирадянська агітація, нещадний терор, бойові дії партизанського типу. Загони УПА ховалися в лісах, горах у спеціальних схронах.
Їжу здобували в основному нападами на магазини, та завдяки допомозі селян, прихильників УПА ( в народі вояків УПА називали «бандерівцями»). Зброю і боєприпаси інколи доставляли з-за кордону, але часто вони здобувалися при нападі на невеличкі червоноармійські частини. В містах «бандерівці» мали явочні квартири, схованки, радіостанції, друкарні.
Загони УПА раптово нападали на села, містечка. Вони вбивали місцевих партійних і державних працівників. Їх боротьба з відчаю перебирала міру. В містах бійці УПА проводили акції саботажу, різні диверсії, терористичні акти, розклеювали листівки проти радянської влади. Інколи проводилися відкриті бої з загонами НКВС, червоноармійськими частинами.
Посилення боротьби радянської влади з УПА
5 квітня 1947 року ЦК КП(б)У ухвалив Постанову «Про посилення боротьби з залишками банд українсько-німецьких націоналістів у західних областях УРСР».
У 1947 році радянська влада провела велику операцію «Захід» з виселення майже 27 тисяч сімей «активних націоналістів та бандитів». Багато сімей було вислано у віддалені райони СРСР (наприклад, у Красноярський край). Щоб захистити мирних жителів сел, колгоспників від УПА, з місцевих жителів створювалися загони «яструбків». Це були, як правило, молоді селяни, робітники, активісти, демобілізовані солдати і офіцери Червоної Армії. Вони охороняли колгоспників, державні установи, заклади освіти, давали відсіч у випадку нападу бойовиків УПА.
Також, у квітні - серпні 1947 році уряди Польщі, Чехословаччини та СРСР провели спільну «Операцію Вісла». Приводом до початку військової операції стала загибель 28 березня 1947 року у бою з відділом УПА (командир — майор С. Хрін) заступника міністра оборони Польщі генерала Кароля Свєрчевського.
Цього ж дня на засіданні політбюро правлячої Польської робітничої партії було прийнято рішення про цілковиту депортацію українського населення у новостворені на колишніх німецьких землях воєводства — Вроцлавське, Гданське, Зеленогірське, Кошалінське, Ольштинське, Познанське і Щецінське.
У ході «Операції Вісла» було депортовано близько 150 тис. українців, а УПА зазнала великих втрат. До кінця 1947 року у місця, звідки було депортовано українське населення, переселено близько 14 тис. осіб польської національності.
У 1948 році кількість загонів УПА значно скоротилася, але вони ще діяли у 13 областях УРСР. Щоб дискредитувати радянську владу, окремі групи УПА переодягалися у форму радянських міліціонерів, червоноармійців, грабували і розстрілювали людей, палили садиби, знищували худобу. У відповідь Міністерство державної безпеки УРСР теж почало створювати «лжебандерівські загони» і чинити розбій серед населення. Але тут таки відмовилися від цього способу боротьби, бо місцеве населення, швидко розпізнавали «хто є хто». У березні 1949 року керівники МДБ УРСР заборонили подібні засоби боротьби.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Історія України 1945 -1991, Олександр Гребьонкін», після закриття браузера.