Читати книгу - "Третя світова: Битва за Україну"

До серпня 1939-го радянський уряд мав вибір. Сталін міг підписати угоду з Францією та Англією про взаємодопомогу. Відповідно до такої угоди в разі нападу Німеччини на Францію (а це єдина велика держава, на яку могла напасти Німеччина, так як з Англією та СРСР вона не мала кордонів), Москва та Лондон мали б прийти на допомогу Парижу. При відсутності дозволу Польщі на прохід Червоної армії через польську територію Радянський Союз реально не міг нічим допомогти Франції та Англії. Щоправда, Радянський Союз міг зберігати доброзичливий нейтралітет. Але це все, що він міг зробити. Підписання такого договору між СРСР, Францією та Англією призвело б до того, що Гітлер не став би нападати ні на Францію, ні на Польщу. Тому що при існуванні договору між Францією та Радянським Союзом Сталін мав би оголосити Німеччині війну. На такий ризик у серпні-вересні 1939-го Гітлер піти не міг.

Зрозуміло, Сталін ризикував тим, що Радянський Союз уже у вересні 1939 року могли втягнути в небажану тоді війну з гітлерівською Німеччиною. Тому Сталін мав інший варіант зовнішньополітичної гри. Абсолютно спокійний варіант. Він міг не підписувати договір з Францією та Англією й не підписувати угод з Гітлером. У цьому разі сценарій вересня 1939-го виглядав би для Гітлера дещо кращим. У першому випадку Радянський Союз міг опинитися у стані війни з Німеччиною, якщо Гітлер нападе на Польщу та Францію. У другому — Радянський Союз залишав нейтралітет. Тоді Гітлер мав би окупувати всю Польщу й дійти до радянських кордонів серпня 1939 року, що створило б для Гітлера ризик нового витка військових зіткнень, тепер уже з Червоною армією, та початку війни на два фронти. Важко припустити, що сталінський Радянський Союз та гітлерівська Німеччина — дві агресивні держави, очолювані ірраціональними параноїками, — зможуть довго проіснувати без конфлікту. Щоби не мати спільного кордону з СРСР, Гітлер міг окупувати тільки західну Польщу, зробивши зі східної Польщі буферну зону. Наскільки довго міг проіснувати такий «буферний» стан — невідомо. Однак і з появою спільного кордону СРСР з Німеччиною, і при створенні буферної Східної Польщі Радянський Союз якийсь час міг би не брати участі у великій європейській війні та спостерігати з умовної віддалі, як Гітлер розправляється з рештою Європи.

Звичайно, головним ризиком для Сталіна стала ймовірність того, що Гітлер міг не розпочати великої війни в Європі. Взагалі не розпочати. У вересні 1939 року він міг обмежитися вирішенням «проблеми Данцигу». Суть «проблеми» полягала в тому, що в районі Данцигу проживали етнічні німці. Гітлер піднімав питання про воз’єднання з Німеччиною. Для цього необхідно було не лише передати Данциг Німеччині, але й створити «коридор» для зв’язку Данцигу з рештою Німеччини. Зрозуміло, що для відчуження означених польських територій, Німеччина мала б отримати згоду Польщі. Проте у Гітлера вже був вдалий для нього мюнхенський досвід, тож із Данцигом він планувати зіграти подібний сценарій. Спочатку, шантажуючи Францію, Англію та Польщу загрозою великої війни, захопити Данциг, створити коридор, а пізніше, звинувативши поляків в недотриманні яких-небудь надуманих умов угоди, ввійти до Польщі під приводом захисту інтересів етнічних німців та окупувати західну Польщу. В кінцевому підсумку вересень 1939 року для Польщі в будь-якому разі настав би, не у вересні 1939-го, а пізніше, для прикладу, у 1940–1941 рр. Західну Польщу Гітлер планував окупувати без великої війни. Врешті-решт, Англія, Франція та Радянський Союз дозволили йому загарбати у 1938–1939 рр. Чехословаччину. Чим Польща краща?

Навіщо за такого розвитку подій Гітлеру договір про ненапад зі Сталіним? Гітлер побоювався, що Сталін, незважаючи на відсутність договору про взаємодопомогу з Францією, вступить у війну, перетне кордон Польщі (за згодою або без згоди поляків) та відкриє Східний фронт проти німецької армії. Такий сценарій для Гітлера видавався вкрай невигідним та небезпечним. Відповідно Гітлер не міг піти на такий величезний ризик у вересні 1939-го. Без договору про ненапад зі Сталіним, Гітлер не міг розпочати війну проти Польщі. Гітлер міг почати війну тільки в одному випадку — якщо Сталін, зі свого боку, дасть зобов'язання не підтримувати Францію та Англію й не відкривати проти Німеччини другий — Східний фронт. Німці не мали іншого виходу, окрім як підписати з Радянським Союзом договір про ненапад до початку наступальних операцій проти Польщі.

Зрозуміло, що платою за такий вигідний та необхідний Гітлеру договір стала згода Німеччини на окупацію Радянським Союзом низки східноєвропейських країн. 20 серпня 1939 року, поспішаючи з рішенням польського питання, Гітлер написав листа Сталіну. В ньому він відкрито повідомив, що планує напад на Польщу, а тому зацікавлений у якнайшвидшому підписанні договору про ненапад. Гітлер просив у Сталіна дозволу терміново надіслати для переговорів до Москви Ріббентропа. Сталін відповів згодою.

Варто підкреслити, що попри всі мінуси Мюнхенської угоди 1938 року, попри справедливість всіх епітетів, якими ми її «вшановуємо», як боягузливу, зрадницьку та ін., Мюнхенську угоду підписували Англія і Франція виключно для того, щоб зберегти мир, тоді як радянсько-німецький договір підписувався Гітлером і Сталіним, аби розпочати війну. Тому й поспішав Гітлер. Саме для того, щоби допомогти Гітлеру якнайшвидше розпочати війну у Європі, Сталін погодився терміново прийняти Ріббентропа у Москві.

23 серпня до Москви прилетів Ріббентроп. Того ж дня підписали радянсько-німецький договір про ненапад і таємний додатковий протокол. Стисло кажучи, за протоколом Росія отримувала Прибалтику, Східну Польщу, Фінляндію та Бессарабію. Звернімо увагу на те, що Гітлер не просив Сталіна давати згоду на окупацію Франції, Бельгії, Голландії та інших європейських держав. Гітлер прагнув отримати лише згоду Сталіна на війну з Польщею. Гітлер тоді все ще сподівався, що йому вдасться уникнути великої війни. Ця тема обговорювалась Гітлером під час зустрічі з Муссоліні 15–16 квітня 1939-го, тобто незабаром після окупації Чехословаччини. Тоді керівники двох держав погодили терміни початку великої війни: не раніше 1943 року. Календар вказував на серпень 1939-го.

31 серпня Молотов виступив з довгою зовнішньополітичною промовою перед Верховною Радою СРСР. 1 вересня, в день, коли Німеччина напала на Польщу, його промову опублікували у «Правді». В промові йшлося про те, що ще вчора фашистська Німеччина вважалася ворогом. Сьогодні вона стала другом.

Отже, Сталін міг, за бажанням, зупинити Другу Світову війну. Для цього від нього