Читати книгу - "Країна Моксель, або Московія. Книга 2"

2

Працюючи багато років над книгою "Країна Моксель", мені довелося вивчити не одне давнє першоджерело. Однак скільки працював над матеріалами, тривалий час підтвердити великі свідчення Вільгельма де Рубрука не вдавалося.

Після 1911 року російська історіографія почала поводитися зі словом моксель більш обережно й обачно. А починаючи з тридцятих років XX століття в російській науці щосили залютували цензура й однодумність.

Однак парадокс у тому, що чим більше лютують цензура і всілякі обмеження, тим більше трапляється помилок. На один із таких "провалів" московської історіографії мені й вдалося вийти.

Щоб зв’язати ланцюг історичних свідчень фальшування російської історії, авторові довелося звернутися до істориків Близького Сходу і Середньої Азії ХЕІІ—XIV століть. Учені Азійського континенту могли поставити остаточні крапки в питаннях установлення істини. Адже коріння московської державності — саме там.

Читачі мали би розуміти, чому з такою старанністю й послідовністю в московській імперії вилучалися архіви й історичні праці давніх часів. До речі, їх ніколи не дозволяли вивчати й досліджувати незалежним експертам. А чимало їх і сьогодні недоступні. Не буду подавати тут той довжелезний перелік. Можливо, ми ще звернемося до цієї теми...

У моіх руках опинилися свідчення історика й державного діяча імперії Чингісидів Рашид-ад-діна під назвою "Збірник літописів" і не менш знаменитого історика й державного діяча Ала-ад-діна Ата-мелік Джувейні під назвою "Історія підкорювача світу ". Обидві книги — в "усіченому" варіанті, особливо друга. Про це поговоримо нижче.

Аби мати більш чітку уяву про автора "Збірника літописів" і його книгу, подам коротку довідку:

У "Джамі ат-таваріх" (перська назва книги. — В. Б.) мовиться, що з... (1256 р. н. е.) дід і батько Рашид-ад-діна, як і він сам, весь час перебували на службі в монгольських ільханів" [72, с. 17].

Там же написано: "Нам відомо, що Рашид-ад-дін Фазлуллах ібн Абу-Л-Хейр Алі Хамадані народився в м. Хамадан у 1247 р." [72, с. 17].

У 1298 році Рашид-ад-дін був призначений візиром (керівником уряду) Газан-ханом, що правив імперією Хулагуїдів з 1295 до 1304 року.

Хулагу-хан (онук Чингісхана) став засновником династії держави Хулагуїдів: "У 1256 прибув на чолі монг(ольских) військ на Бл(изький) Схід і завершив завоювання монголами Ірану, Іраку та сусідніх країн" [16, т. 28, с. 421— 422].

"Рашид-ад-дін... пішов у відставку (1317 р.), потім був обвинувачений своїми особистими ворогами в отруєнні Ольджайту-хана... і страчений... [18 липня 1318 р, н. е.], проживши 71 рік... У 1327 р. після опали і страти еміра Чобана... пам’ять про нього була реабілітована" [72, с. 22].

Рашид-ад-дін працював над книгою більше 10 років: з 1300 до 1310 року. Хочу звернути увагу читачів, що книга складалася з трьох томів і містила багатий матеріал. Звертаю увагу на цей факт тому, що російські "штатні історики” дуже багато каламуті внесли навіть у це, здавалось би, не принципове питання.

Практично, управляючи справами держави, Рашид-ад-дін мав можливість залучити до написання книги всі найкращі уми імперії Чингісидів. Так він і зробив. Не буду подавати перелік усіх видатних людей, залучених до написання й складання "Збірника літописів". Та й не всі вони відомі історії. Про багатьох можна лише здогадуватися.

Слухаємо Рашид-ад-діна: "Ця благословенна книга, названа "Збірник літописів", викладена у трьох томах.

Перший том той, котрий тепер ісламський цар царів, Улджейту-султан, — хай продовжить Аллах навічно його правління! — ухвалив закінчити в ім’я його брата, щасливого государя, Газан-хана, — хай опромінить Аллах його гробницю! Цей том складається із двох розділів...

Другий том, що... складається із двох розділів...

Перший розділ містить у скороченому викладі історію всіх пророків, емірів, государів та інших груп і розрядів людей від часу Адама, — хай буде йому мир! — до цього часу, який (датується) місяцем... 704 року хіджри (з 4 серпня 1304 р. до 23 липня 1305 р. — В. Б.).

Другий розділ подає в докладному викладі історію кожного народу із тих (народів), які мешкають у заселеній частині світу, згідно з їхніми станами і класами... Досі попередні государі й історики цієї країни такої історії не мали й не знали про подібні справи. У цю ж найяснішу епоху, згідно зі вказівками государя ісламу, витягши (відповідну) користь із усіх книг кожного народу й залучивши вчених кожної народності, у міру можливості піддавши перевірці отримані цим шляхом відомості, — так була написана (ця книга)...

Третій том присвячений картині (або зображенню) (усіх) поясів світу, шляхів у (різні) держави та (їхнім) відстаням, у міру можливості перевіреним і уточненим. Те, що перед цим знали про ці держави (і країни), (які) подробиці занесені (про них) у (різні) сувої, що знайшли (про них) у своїх книгах мудреці й учені, люди Індії, Південного й Північного Китаю, франки й інші, — все це після перевірки виклали й занесли в цей третій том, як коротенько, так і в подробицях" [72, с. 53—56].

Я коротенько виклав зміст усіх трьох томів книги "Збірник літописів", без найменування розділів і описової частини їхнього змісту. Зроблено це свідомо, щоб читачі звернули увагу на зміст другого й третього томів книги Рашид-ад-діна. Тому що, як виявилося, вони не мають "наукової цінності для російської історіографії" й не видані дотепер. Більше ніж дивно. Однак — правда.

Академія наук СРСР, під чиїм контролем і редакцією видавався "Збірник літописів", приступила до підготовки видання в 1936 році. Уже до 1941 року книга була готова до випуску. Ось як оцінював значення праці Рашид-ад діна перший редактор російського тексту книги професор А. А. Ромаскевич: "Минуло вже більше ста років відтоді, як уперше (у Росії. — В. Б.) було звернено цілком заслужену увага на "Збірник літописів" Рашид-ад-діна.., одну із найважливіших пам’яток іранської історичної літератури, єдину таку не лише в Іранській. а й у світовій літературі. Це величезна історична енциклопедія, якої в середні віки не було у жодного народу ні в Азії, ні в Європі" [71, с. 7].

Російські вчені уми усвідомлювали, до якого безцінного джерела доторкнулися. Сто років ходили навколо нього, доки зважилися видати.

Однак дивацтва почали супроводжувати радянський "Збірник літописів" із самого початку. Чомусь вирішили видати лише перший том книги Рашид-ад-діна. Як писали вже інші професори: "...у найбільш зручному для читання і близькому до оригіналу форматі".

Московська Академія наук з 1936 до 1960 року зуміла випустити лише перший том книги Рашид-ад-діна "Збірник літописів", однак — чотирма книгами. Настільки великим виявився матеріал. І чомусь почали друкувати з кінця: спочатку видали третю книгу, потім — інші.