Читати книгу - "Загибель Уранії, Микола Олександрович Дашкієв"

— Гм… Обер-фрейліна…

У Айта вмить спалахують вуха й щоки: його бентежать спогади про вчорашній день.

Вчора за сніданком Мей сказала напівжартома:

— Ясновельможний, я бачу, період демократії в Уранії скінчився. Ви так налякали своєю сколопендрою ваших дурних наймудріших, що вони приймуть яку завгодно диктатуру, навіть монархію.

— Що ж, — самовдоволено посміхнувся Кейз-Ол. — Не схотіли президента, хай буде монарх.

— А коли так, — підхопила Мей, — то майбутня імператриця повинна мати свій почет. Ясновельможний, ви подбали про моїх фрейлін?

— У вас їх буде досить, але не зараз.

— Ні, зараз! — вередливо заперечила Мей. — Мені дуже не сподобалась Тессі Торн, оте гоноровите дівча, заради якого ви ганяли ракети в космос.

— Не сподобалась?

— Так. Я хочу мати її за обер-фрейліну.

— Яка ж тут логіка?

— Звичайна жіноча, мій любий. Зустрівши мене в салоні «Монії», вона зиркнула так, що… Ні, я мушу поставити її на належне місце!

— Я вважав вас за розсудливу жінку, Мей! — засміявся Кейз-Ол.

— А я — дурненька, ясновельможний! Я тільки чомусь запам'ятала, що професор Торн продав свій пацифізм за можливість урятувати дочку. І мені чомусь здалось, що обер-фрейліна Тессі Торн зможе вблагати свого татуся виготовити для захисту Уранії крихітну бомбочку з антиречовини. — Мей хитнула головою і вела далі вже іншим тоном: — Ви — хороший дипломат, проте забуваєте, що літні мужчини здебільшого не продаються. Їх тільки продають дружини, коханки… і власні дочки. І продають часом дуже дешево: за брязкальця, яким ціна — дві-три сотні дайлерів. Словом, я сама візьмусь за цю справу… Псойсе!

— Так, міс…

— Приготуй покої для міс Тессі поруч моїх. Ви не заперечуєте, ясновельможний?

Кейз-Ол похитав головою. В його очах світились вогники зацікавленості й захоплення: ні, оце дівча таки заслуговує на вензель «місіс Кейз»! Розуму їй не позичати; по слово до кишені не ходить. А характерець… О, це буде справжня імператриця!

Айт зустрів Тессі вчора надвечір.

Дивно: здалося, що він уже бачив її раніше. Де? Коли? Невідомо. Але то, мабуть, тільки гра уяви.

Здавалось, ніби й Тессі впізнала його, хоч ніколи не бачила досі. Її карі очі глянули на нього так пильно, так… Ні, Айт неспроможний визначити, що було в тому погляді. Тільки чомусь захотілося скинути з себе машкару старика, випростатись на весь зріст.

Вони стояли поруч, Мей і Тессі, не схожі, навіть протилежні в усьому. Звичайна краса Тессі не витримала б змагання з витонченою, довершеною красою Мей. Але, на противагу спокійній і холодній Мей, Тессі була душевною і ніжною. Вона вмить засліпила, підкорила Айта щирим поглядом великих очей.

— Тобі сподобалась моя обер-фрейліна, Псойсе? — почувся насмішкуватий голос «цариці краси».

Айт здригнувся, машинально відповів:

— Так, міс.

Його очі стрілися з очима Мей.

— Сподіваюсь, ви з нею будете друзями… Ходімо, міс Тессі.

Ця сценка тривала кілька секунд, а інженер Айт не може заспокоїтись і досі. Він ще не хоче признатись, що зрадив Мей і покохав іншу; йому здається, що він стурбований тільки долею людства. Але дедалі дужче наростає в ньому бажання ще раз побачити Тессі, почути її голос, зустрітися з нею поглядом.

Перед очима Айта перебігають картинки минулого. Перша зустріч з Мей… Подорож до Синього водоспаду… Останній поцілунок…

Чи була ж то справжня любов, якщо вони з Мей не наважились шукати одне в одному спільників, якщо кожен віддавав не всього себе, а тільки частинку? Їх кинула в обійми одне до одного весна. Але вона триває недовго. Облетіли б, осипалися ніжні пелюстки первоцвіту, і Айт та Мей розійшлися б у різні боки. Для спільного життя замало любити. Треба бути однодумцями.

З Тессі Торн взаємини складаються по-іншому. Ще не знаючи її, Айт полюбив щирість і хоробрість дівчини, відчув у ній те, що обеззброює й підкоряє найсильніших мужчин. А тепер…

Що ж тепер?.. Псойс, старий Псойс стоїть перед люстерком, пильно й допитливо розглядаючи своє відображення.

Торжествуй, друже Айт: молодість повертається! Звичайно, цьому худорлявому підстаркуватому чоловікові, який поглядає з люстра дещо розгублено, далеко до стрункого красеня Айта, але й псойсівського в ньому вже дуже мало.

Радісне відчуття молодості витіснило в Айтовій душі неспокій і зневіру. Вже зовсім по-іншому дивиться він на свою роль. Не поспішай, друже Айт, на все буде свій час. Мей — хороший головнокомандуючий: вона знає, коли та як скомандувати! А зараз — одягайся! На тебе чекає важкий день.

Цей день справді приніс чимало прикрих несподіванок.

З наказу Кейз-Ола Айт поїхав по обіді до порту Уранії зустрічати дружин та служників «наймудріших», що прибули з другим рейсом «Монії». Після закінчення офіційної церемонії Айт затримався на пристані, і тут до нього підійшов огрядний чолов'яга у формі служника короля хімії Хейл-Уфа.

— Як тут чудесно! — Він подивився пильно Айтові у вічі, зробив ледь помітний знак.

Айт здригнувся: то був умовний знак «Братства Синів Двох Сонць». Майже машинально він повторив жест.

— Палите? — незнайомий простяг йому цигаркову коробку.

Айтові довелось узяти її, а разом з нею — клаптик паперу з лаконічною фразою: «Готуйся здійснити свою справу!»

За кілька довгих місяців перебування в машкарі старого Псойса інженер Айт почав забувати про свою приналежність до «Братства Синів Двох Сонць». Здавалось, і «Братство» забуло про нього. Але ні, воно тільки не надокучало. «Справа» була аж надто ясна: треба знищити Кейз-Ола, і негайно, бо «братчики» не подарують зволікання.

Однак на цьому не скінчилось. Не встиг Айт навіть обміркувати