Читати книгу - "Без тебе ніяк, Лаванда Різ"

У тісній булочній створилася черга, і розчервоніла господиня заклопотано крутилася між тацями з булками, хлібом і кренделями, вочевидь маючи потребу в помічнику. І в перший раз за два тижні Єва нарешті з кимось заговорила, боязко запропонувавши їй свою допомогу. І та, нагородивши її оцінюючим поглядом, чомусь одразу погодилася, мовчки кинувши їй білий фартух і рукавички.

Єва, наче все життя пропрацювавши в пекарні, спритно складала замовлення в паперові пакети, а господиня розраховувала клієнтів і через деякий час таці  майже спорожніли, як і булочна. І дверний дзвіночок нарешті замовк.

- Ти голодна? Можеш взяти собі будь-яку здобу за працю, - промовила господиня, з цікавістю вивчаючи її прищуленим поглядом.

- Я не хочу їсти, - похитала головою Єва, повільно знімаючи фартуха. - Невже я виглядаю як бездомна жебрачка? - дивуючись, вона продовжувала хитати головою, слів за ці дні зібралося так багато, але вона більше не могла висловлювати їх словами. - Робота завжди допомагала мені відволіктися.

- Виглядаєш змарнілою і замученою, ось і подумала. ... Сталося щось? - з ввічливості поцікавилася жінка, але Єва зрозуміла, що можна не відповідати. - А хочеш молока або чаю? Мене Арін звуть.

- Міцного чаю я б випила. Я Єва.

І поки Арін розливала чай, Єва почала її розпитувати:

- Мабуть, раніше вам завжди хтось допомагав? Пекти хліб - це прекрасний і в той же час непростий труд, одній тут ніяк не впоратися.

- Та що вже там, звичайно одному не потягнути, - зітхнула Арін. - Мій чоловік Дойл вночі випік, а вранці повіз нашу дочку Мейді до лікарні. А мене на господарстві залишили. Раніше Мейді допомагала мені відпускати покупців, але останнім часом наша дівчинка стала часто скаржитися на біль у серці. Ось ми і вирішили.

- Скільки років вашій доньці?

- Шістнадцять вже виповнилося, красуня, відрада очей моїх, - Арін знову стурбовано зітхнула.

- Доросла. Якщо ви не проти, я можу приходити і допомагати вам поки. Задарма.

- Ти не місцева, - обережно зауважила Арін. - Навіщо ти тут?

Єва не поспішала з відповіддю, вагаючись, підбираючи слова:

- Заплуталася. Хочу зрозуміти, навіщо живу. В Америці, в Бостоні відповідей  немає, - здавлено відповіла вона, опускаючи очі.

- Що ж, у нас тут люди прості, вузлів не в'яжуть. Залишайся, може відгодуємо тебе.

Так, мої любі, ця глава дуже сумна та важка. На наших героїв чекають випробування, але ж вони зможуть все подалати і зрозуміти, що все одне потрібні один одному, як гадаєте? Щиро сподіваюся на Ваші зірочки та коментарі.