Читати книгу - "Запасна наречена. У відпустку в інший світ, Анна Лерой"

— Захотів і посмів, — видихаю я, намагаючись розібратися в тому, де мої руки, де ноги, і як навчитися заново ними користуватися. Мене всю досі трясе, але ще й від того, що я рада, бо біль закінчився. А ще чим далі я занурююся у свої переживання, тим розумію чіткіше — я бачила очима Ална. Це було дивно, але було. А значить, не час валятися на підлозі. І я намагаюся піднятися на ноги.

— Але ти так довго витримала, — охає Арата, — тобі не можна ворушитися! Тобі стане гірше!

— Він і тебе катував?

— Н-ні, тільки показав, як це може бути, — ніяковіє вона. Утім, я її розумію: коли не знаєш про наслідки, якось простіше зважитися на вчинок. Але ще ясніше було інше — з Арати боєць ніякий. 

Утім, навіщо їй набувати досвіду подібних зіткнень, Виток цілком собі благополучний світ, величезні держави тут не воюють, чвари між расами успішно завершені, принаймні, конфлікти великі — глобальні та локальні — виключені. Те, що може бути особиста неприязнь, це нормально. Ну перегризуться сусіди, ну дасть один іншому копняка чи ляща, посадять їх за бійку... Живуть тихо і відносно мирно. І так було, поки мене сюди не закинуло, от правду кажу!

Арата про напій, яким підпоював її і мене Нок, нічого не знає. Вона тільки одне встигла зараз помітити, що наш тюремник пішов, але не просто до сусідньої кімнати, а надовго, бо забрав з собою химеру, ключі та інші дрібниці перед відходом. Напевно, вирушив шпигувати, бо йому також треба бути в курсі того, що відбувається в домені. А значить, це шанс, мізерний, але все ж таки шанс. 

Спочатку я, звісно, підбираю всю їжу і передаю її Араті, їжа в будь-якому разі стане в пригоді, вдасться нам втекти чи ні, а потім зупиняюся навпроти дверей у камеру.

Так, ця сама вітальна штука може багато чого. І химера може здатна на багато що, ну я принаймні такої думки. Так що я збираюся звати Ална. Треба тільки зосередитися, зізнатися самій собі, що щось надприродне в мені вже є. Яким чином воно з'явилося, вже не важливо, головне, щоб подіяло.

Викликати відчуття жару цього разу виходить навіть занадто швидко. Десь на задньому плані взвизгує Арата і щось розбивається. Здається, від моїх зусиль постраждав світильник у камері. Але я не відволікаюся, намагаюся налаштуватися на контакт. Коли закликала Ална в домі сейли Фіни, то було легше: тільки подумала — і він вже з'явився. А зараз жар сильніший, а результат щось ніякий,  не відзивається лев. Але не відступати ж!

Нестерпно починають пекти пальці, болить шкіра на руках, з'являється неприємне відчуття здавленості від одягу, всередині також пече, як при найсильнішій застуді, в горлі таке відчуття, наче я окропу сьорбнула... І це тільки початок — розумію я. 

— Вітальний зрив! — верещить Арата. 

А я дивуюся, який-такий зрив, чого б це? 

Але коли розплющую очі, то ледь сама від себе не починаю бігти. Ой лишенько, навколо справжній апокаліпсис, нехай і крихітний. Темні смуги вітальної енергії вже спорудили кокон і уклали мене до нього. Але ж я нікуди зриватися не збиралася! Що відбувається?! У мене ж ніяких особливих здібностей до недавнього часу не було, звідки стільки цієї дурної енергії? Я дуже-дуже напружуюсь, намагаючись зрозуміти, що далі робити. Як би й справді до крайнощів не дійти! Стан Дора, коли в нього був той зрив, мені не сподобався. Ні, дякую, я собі потрібна живою і здоровою!

Гм-м, а якщо… Начебто, щоб не перегоріти, потрібно виплеснути все, що зібралося всередині. Адже так?..