Читати книгу - "Риль. Любов дракона"

об'єдналася в бойові пари з раптово подорослішалими драконами. Ерльханца щільно обклали, не залишивши й щілинки, куди ящірка могла б вислизнути. Лише п'ятеро торговців випадково затесалися в цей вечір серед невипадкових відвідувачів таверни, і мабуть, були залишені в залі для достовірності, злякано тулилися до стіни, намагаючись злитися з інтер'єром.

Ерльханц зацьковано заозирався. Зараз, коли гордовитий вираз на його обличчі змінився розгубленістю, стало видно, який він молодий. Але його очі все більше спалахували люттю, і скоро божевілля їх повністю затягло. «Все-таки не здасться», — з прикрістю подумала Риль, розуміючи, що Ласті мав рацію, не сподіваючись взяти зрадника живим. Вона приготувала захисні плетіння, готуючись їх активувати в будь-який момент.

Схоже, цей ідіот міцно загруз всіма кігтями. Маг невдоволено поморщився, поставив чашку на стіл. І не треба тепер перевіряти чутки, і так зрозуміло, що з правлячого Гнізда просто так арештовувати не приходять. Цікаво, судячи з аури, перед ним середній або старший з трьох братів. Ну, що ж, доведеться шукати собі нового друга, і швидше за все не тут. Після цього галасу він буде змушений забути про місцеві види на пару років. Шкода, звичайно, цей світ найзручніший за своїм розташуванням.

Допивши чай, маг не поспішаючи піднявся, з усмішкою вклонився Ерльханцу. Той цього навіть не помітив, дракон не зводив очей від Кестірона. Щити підняті, заклинання готові. Хто першим вдарить, ось у чому питання. Обидві сторони завмерли, не наважуючись зробити крок до межі. Ерльханц, хоч і зблід, але страху в його очах не було, тільки рішучість випробувати свою долю до кінця.

Маг неквапливо зробив крок назад. Він навіть щит не поставив, намагаючись не привертати до себе зайвої уваги. Нехай ящірки розбираються між собою. Маг занадто добре знав повадки цих рептилій, щоб бути абсолютно впевненим — його дружок не вийде звідси живим. Був би розумніший і стриманіший, залишився б жити. Однак смерть цього дракониша йому лише на руку. Не доведеться бруднитися самому. Шкода, що кров в цей раз не дістанеться йому, але у нього ще повно старих запасів.

Крок, ще, відійти вбік, а там пірнути на кухню, відкрити портал і веселощів вам, панове лускаті, ми ще з вами побачимося.

— Далеко зібралися, шановний? — прозвучав за спиною знайомий голос, змусивши мага здригнутися, але розгубленість тривала лише частки секунди. Він теж не з порожніми руками на зустріч прийшов, якраз нова заготовка придалася. Маг жбурнув за спину заклинання, одночасно повертаючись до супротивника обличчям.

— Ні! — пролунав пронизливий крик, і від стійки навперейми багряному з вугільно-чорними вкрапленнями потоку, кинувся молоденький асхалут. Різнобарвні сполохи осяяли його щит, намагаючись поглинути гидоту, що розтеклась по ньому. За сполохами було видно, як хлопчина зблід, намагаючись витримати потужне заклинання.

«Однак! — здивувався маг. — Ніколи б не подумав, що серед асхалутів зустрічаються маги з таким рівнем резерву. Вельми цікавий екземпляр, хоча і недосвідчений».

Рішення прийшло миттєво. В сторону емзеспівців полетів ще один подаруночок, шкода, не такий кумедний, але їм буде чим зайнятися. Дістатися до асхалута, попутно відправити відпочивати лускатого захисничка, що кинувся навперейми. Вбив би, але поки не можна. Тварина пов'язана з хлопцем, хоча це тимчасово. Підхопити зблідлого від слабкості асхалута і зробити крок назад у відкритий портал. Молодець, хлопець. Виклався пристойно, але впорався, але ж з таким подарочком не кожен майстер впорається. Треба ж, ще й тріпатися намагається!

Маг не став витрачати заклинання на асхалута, просто вирубав його ударом по шиї. Перекинув безвольне тіло через плече, добре, що хлопчина щуплий, майже нічого не важить, і ступив вперед, відкриваючи ще один портал.

Доведеться чимало попрацювати, щоб збити погоню зі сліду. Тарк не тримає в своїй команді нездар. Його шукач — один з найкращих слідо-магів, але і його можливості не нескінченні. Кинулися б за ним відразу — і шансів відірватися від емзеспівців не було б навіть у нього. А так… поки вони розберуться з розлюченими ящірками, поки щось спробують їм довести, поки зрозуміють, що це марно, поки тікати від них будуть, добре, якщо при цьому живі залишаться. Так що час, щоб сховатися, у нього є. Шкода, не можна відразу забратися з цього світу. Міжсвітовий портал легше відстежити. Простіше сховатися, переміщаючись з десяток разів з цього світу. Клопітно, звичайно, і енергії витрачається портал знає скільки, але шкура у нього, на відміну від тих же ящірок, одна і без міцної луски.

Маг відкрив черговий прохід, розірвавши простір, перетворивши тисячі кілометрів в одну мить. Окинув уважним поглядом пустельний берег, поправив свою ношу, задоволено хмикнув. Знову крок вперед — і він вже в горах, ще — скелястий берег прозорого, як сльоза, озера. Нарешті він вирішив, що досить покружляв по світу, і відстежити його хаотичне переміщення буде неможливо. Маг стер з обличчя піт. Крок вперед — і навколо знайомі місця. Він з насолодою вдихнув трохи пряний аромат нагрітих за день каменів. Маг ніколи б не зізнався навіть самому собі, що гори були його слабкістю. Принаймні при виборі місця проживання в новому світі він вважав за краще холодно-величні і пустельні скелі без дратівливої для очей зелені. Багряного моху цілком достатньо для пожвавлення пейзажу. Шкода тільки, що в таких місцях знайти гідне житло вкрай важко. Але тут йому пощастило. Маленький мисливський замок, складений з сірого каменю, немов іграшковий, виростав із скель на краю невеликого озера. Примха завзятого мисливця, який пару років тому вирушив за грань, і перестав бути потрібним. Рідня з превеликою радістю здала житло гідному пану, що любить тишу і спокій. Подвійна оплата дозволяла уникнути будь-яких питань. Хіба мало примх у багатія?

Після зникнення мага і асхалута в таверні запанувала нездорова тиша, через мить вибухнула неконтрольованим хаосом. Перед обличчям нової загрози дракони об'єдналися, прийнявши до своїх лав навіть зрадника. Не час для чвар, вбити ніколи не пізно, а от не дозволити ворогам піти безкарними — набагато важливіше. Чужинці посміли проникнути на їх територію, посміли викрасти асхалута — смерть, тільки смерть допоможе спокутувати їм свою провину.

П'ятірка магів так і залишилася стояти біля стіни. Один, щоправда, спробував кинутися слідом за зниклим разом з асхалутом магом, але вогненний розчерк блискавкою обвуглив підлогу біля його ніг і охолодив нахабу. Більше вони не дозволять піти звідси нікому, тільки за грань.

Кестірон, стоячи на колінах, намагався привести до тями брата. Тварюка немов знала, як найкраще вдарити по дракону. Кесті піднявся, збираючись відкрити портал у Гніздо — лікувати найкраще там, під захистом рідних стін. Доля