Читати книгу - "Слідчій, що з порядних , Oleg Poroshok"

Ніч була тиха і тепла, місто мерехтіло вогнями. Біля стадіону на околиці Києва стояло кілька непоказних автівок. Звичайний вечір, звичайний спортивний об'єкт. Але Денис знав: глибоко під трибунами кипіло інше "життя".

Максим перевірив навушник і кивнув.

> — Готові. Групи на місцях. Глушилки мобільного працюють. Чекаємо твого сигналу.

Денис ще раз глянув на план будівлі, накреслений від руки. Вхід — через службовий хід, далі — вниз гвинтовими сходами, повз старі роздягальні й склади. В самій глибині — броньовані двері.

— Тільки не виявляти непотрібний героїзм, — попередив Денис групу. — Заходимо чисто. Затримуємо всіх. Документи, комп'ютери, гроші — все.

Максим посміхнувся.

> — Я вже забув, як виглядає справжнє казино без автоматів...

Денис махнув рукою.

> — Ходімо працювати.

Вхідні двері відчинились легко — підставний співробітник охорони, який був "нашою людиною", вже зробив свою справу. Гвинтові сходи пахли сирістю та старою фарбою. В кожному кроці лунав відголос відлуння.

На нижньому рівні чулися приглушені голоси, брязкіт фішок, скрип стільців.

Денис і Максим наблизились до дверей. Інші групи займали позиції.

> — Заходимо на три. Раз… два… три!

Двері вибили швидко — один удар тараном, і в коридор ринули оперативники.

В залі було близько тридцяти осіб. За зелено-вкритими столами сиділи різні люди: чоловіки в дорогих костюмах, дівчата в вечірніх сукнях, кілька кремезних охоронців із залитими потом обличчями.

Один із них кинувся до бокового виходу, але Максим швидко скрутив його і повалив на підлогу.

> — Поліція! Лежати обличчям донизу! Без різких рухів!

Лунали накази, хрустіли наручники, хтось тихо плакав.

Денис швидко оглянув приміщення: шість ігрових столів, декілька рулеток, приватна зона для "віп-гостей", бар. На окремій стіні — шафа з документами і сейф.

> — Сейф твій, — кинув Денис одному з оперативників.         

— Так точно!

Максим уже дістав ноутбук адміністратора і знімав копії баз даних.

— Тут записи ставок, — повідомив він. — І клієнтська база. Прізвища...

Денис глянув через його плече.

> — Наші "улюбленці"… депутати, судді, прокурори.

Один із затриманих, лисий чоловік у сірому костюмі, зухвало посміхався.

> — Ви нічого не доведете. Ми просто грали в карти між друзями.

Денис спокійно підійшов до нього і показав стос документів:

> — Без ліцензії, з нелегальним обігом валюти, участь осіб без документів, купа камер спостереження... Вам не карти світять, вам світить термін.

Чоловік похолов і опустив очі.                                

Через годину казино було "заморожено".

Докази пакували в мішки. Затриманих виводили групами.

Денис і Максим стояли біля виходу і спостерігали, як одна за одною чорні машини відвозили тих, хто ще вчора вважав себе недоторканним.

> — Один вузол розплутали, — сказав Максим, запалюючи сигарету.

Денис кивнув.

> — Але попереду ще сотні ниток.

Максим усміхнувся:

> — Значить, буде весело.