Читати книгу - "Клуб «100 ключів»"

вправністю. Аж до вимикача, який продемонстрували мені цього вечора, — адже це мало правити за доказ того, що, хвилюючись, ви могли забути ввімкнути світло в саду. І от Анрі вбито. Брат і сестра гинуть од вашої руки протягом одного тижня!.. Знаєте, що б я зробив, коли б не служив у поліції? Я залишив би вас тут під наглядом інспектора, а сам подався б до Іпора і розповів би цю історію старому Трошю та його жінці. Я б розказав їм, як, чому і в ім'я чиєї брудної мети й інтересів вони за кілька днів втратили двох дітей у розквіті сил! Я привіз би їх сюди разом з братами й сестрами ваших жертв, разом з їхніми сусідами й друзями…

Мегре побачив, як зблід Тео, як він судомно стиснув пальцями бильця крісла. Валентіна схопилася й закричала, втративши самовладання.

— Ви не маєте права! Чого ви чекаєте, чому не відпроваджуєте нас до Гавра? Ви зобов'язані заарештувати нас, принаймні, мене!

— Отже, ви признаєтеся?

— Ні в чому я не признаюся! Але ви обвинувачуєте мене й не маєте права залишати мене тут! — «Хтозна, — майнуло у неї в голові, — можливо, Трошю вже знають і зараз приїдуть сюди!» — Ми живемо в цивілізованій країні, і кожен має право бути вислуханий судом.

Вона раптом нашорошила вуха, прислухаючись до шуму, що долинав з вулиці, і трохи не кинулася до Мегре, немов шукаючи в нього захисту. Вже виразно було чути шум мотора, потім кроки в саду.

Валентіна була, здавалося, на краю божевілля. Обличчя її втратило звичну привабливість, в очах застиг жах, вона вп'ялася нігтями в кулаки комісара.

— Ви не маєте права! Ви не маєте права…

Це не були Трошю, вони ще нічого не знали. Це прибули з Гавра фургон та легкова машина з поліцаями й експертами.

На добрих півгодини будинок було віддано в їхнє цілковите розпорядження. Тіло Анрі винесли на ношах. Експерти сфотографували місце злочину, зібрали скалки скла, що його розтрощила куля.

— Ви можете йти одягатися, — сказав Мегре Валентіні.

— А я? — запитав Тео Бессон, що обм'як, наче балон, з якого випустили повітря.

— Вам, як мені здається, належить владнати справи з власним сумлінням.

Ще один автомобіль зупинився на дорозі. До будинку вдерся Шарль Бессон.

— Що тут сталося?

— Я чекав на вас раніше, — сухо відповів Мегре. Немов не розуміючи, що мала означати ця фраза, депутат почав виправдовуватися:

— По дорозі в мене лопнула шина.

— Що спонукало вас приїхати сюди?

— Наша з вами остання розмова по телефону, коли ви сказали мені про персня.

— Розумію. Ви впізнали персня з мого опису.

— Мені стало ясно, що Тео мав рацію.

— Отже, вам були відомі здогади Тео про те, що ваша мачуха зберегла справжні коштовності? Він вам говорив про це?

Брати холодно глянули один на одного. — т Він мені цього не казав. Та я все зрозумів з того, як він поводився під час поділу майна.

— Ви примчали, щоб одержати свою частку? І з цієї нагоди навіть забули про завтрашній похорон вашої тещі!

— Чому ви так грубо зі мною розмовляєте? Адже я ні в чому не винен! Кого це зараз Одвезли у фургоні?

— Скажіть спочатку, чого ви приїхали?

— Не знаю. Коли ви сказали мені про персня, я здогадався, що готується якась капость. І подумав, що Тео спробує щось учинити, а Валентіна не дасть себе ошукати.

— Ну так от, дещо справді сталося. Тільки ваш старший брат подбав про себе і натомість відправив на той світ іншого.

— Кого?

— Анрі Трошю.

— Батьки знають?

— Ні ще. Ось що я думаю: чи не послати мені вас повідомити їх про цю новину? Адже ви все-таки депутат.

— Навряд чи я знову буду депутатом після цього скандалу. А Роза? Хто?..

— Ви не здогадуєтеся?

— Коли ви сказали мені про персня, я був подумав…

— Про вашу мачуху? Еге ж, саме вона. І вам доведеться все це пояснити вашим виборцям.

— Але ж я сам нічого не зробив!

Минуло вже чимало часу відтоді, як Кастен перестав занотовувати. З подивом дивився він на Мегре, машинально прислухаючись до кроків нагорі.

— Ви готові? — гукнув комісар, підійшовши до сходів.

Валентіна не відповіла. Мегре прочитав острах у погляді інспектора.

— Не бійтеся! Такі жіночки себе не вбивають. Вона захищатиметься до кінця. Кусатиметься зубами й дряпатиметься нігтями, знайде гроші, щоб найняти собі найкращих адвокатів. Вона знає, що тепер уже не відтинають голів старим жінкам.

І справді, Валентіна спустилася до них, як завжди, схожа на витончену маркізу, як і того разу, коли Мегре побачив її вперше. Бездоганно зачесане волосся, великі світлі очі, ані зморшки на чорній сукні, і великий діамант наткорсажі — видно, одна з «підробок».

— Ви надягнете на мене наручники?

— Я починаю вірити, що вам це було б дуже приємно: ще б пак, це було б так театрально і надало б вам вигляду безневинної жертви. Ану, хлопче, відведи цю стару гадину.

— Ви хіба не поїдете з нами до Гавра?

— Ні.

— Ви повернетеся до Парижа? — запитав Кастен.

— Завтра вранці, після того, як я знайду коштовності.

— Ви самі надішлете звіт?

— Склади його. Адже тепер тобі відомо стільки ж як і мені.

Кастен остаточно