Читати книгу - "Тепер твоя. Книга перша, Єва Басіста"

- Здається, що ще минулого разу я тобі пояснила, що ти та твої пропозиції мене не цікавлять, - спокійно відповідаю. - А зараз – відійди у сторону.

- Адо, ну ти і бриклива теличка, - не думає давати дорогу. - Ти розумієш, що цим тільки сильніше розпалюєш до себе інтерес, який хочеться облизати. Дай це зробити.

- Йди далеко, - вказую та цікавий маршрут та навіть не бажаю думати, що він хоче облизувати. - Я не вожуся з такими, як ти.

- Невже ти по дівчатах? - усміхається.

- Ні, просто ти у мене викликаєш блювоту, а також я не зрадниця, - відвертаю очі, бо більше не можу дивитися на його хтиву мармизку. - Тобі також треба згадати, що у тебе є дівчина… А ти бігаєш за іншими спідницями. Що ти робив із тою дівкою?

- Можу показати, - підходить до мене, а я задираю голову. - А якщо згадувати нашу минулу розмову, то за удар ти мені вина… Щонайменше мінет. Тому ходімо.

- Мінет хочеш? - перепитую, кривлячись. - Серйозно?

- Так, - бере хіть його очі.

- Ну тоді сам собі відсмокчи або попроси того Миколу, - відштовхую від себе, що він аж падає.  Епічно гепається на дупу. Зовсім не очікував такого від мене. Кривиться від болю.

Я йду повз. Досить із ним теревенити. А Петя кричить мені у спину:

- Ти про це пошкодуєш! Лярва!