Читати книгу - "Серце дракона 1, Валентина Бродська"

- А я тобі кажу у нас був лазутчик! Бачиш ці сліди? Вони свіжі! Я впевнений, якщо ми підемо по них, то вийдемо до конюшні. Або можемо піти лісом і прослідкувати його шлях.

- А навіщо йому було підпалювати стайню?! - почухав чуприну його співрозмовник.

- Та звідки мені знати, але Сом з Коропом не могли один одного порішити, вони ж друзі нерозлийвода!

- Так, згоден, тут щось нечисте! Треба попередити наших в селі, може хтось з місцевих вирішив в бунтаря пограти.

- Спочатку Сайману скажемо, а він хай вирішує. Нема в мене бажання сильно проявляти ініціативу. 

Один з вояків наклонився, щоб більш ретельно вивчити сліди. 

- Лазутчик не з місцевих! Поглянь сюди!

Його товариш приєднався до нього.

- Ну і що? Ступаки як ступаки!

- Та ні, бовдуре! Ти придивися до відбитка підошви! А?

Розторопний повстанець схватив за шию свого співрозмовника і нагнув низесенько до землі.

- Що а? А-а! Мабуть, гарні в нього чоботи, не стоптані, як наші… - промимрив той, намагаючись випростатися.

- Отож, і не такі, як в злиденних селян. Здається мені, що з тим караваном не все так просто буде!

На цім слові повстанець зойкнувши впав додолу. Випроставшись, його товариш так і не встиг оцінити, що трапилося. Стріла Гора влучила йому прямісінько в серце.

Найманці, переконавшись, що солдат було тільки двоє вийшли з лісу. 

- Рамі, як гадаєш, навіщо Петер розділив свій загін?

- Я думаю, що тут щонайменше дві причини. Перша - йому не потрібно стільки війська, а друга - караван візьмуть в кільце. Щоб ніхто не вирвався, якщо щось піде не за планом. 

- А воно піде не за планом… - задумливо промовив Гор.

- Не ми обрали їм долю, друже. Ми - лише наслідок їхніх вчинків, - беземоційно зазначила Рамія.

Найманці перемахнули через паркан. Завдяки розповіді Мака, вони швидко зорієнтувалися на місцевості і побігли до маєтку. Їхня мета - знищення ворога. Ніхто з помістя не мав прийти Петеру на поміч.