Читати книгу - "Століття"

Сен-Леже Леже Алексис 105, 106, див. також Сен-Жон Перс

Собель Бернар 65

Сократ 250, 251, 255

Солерс Філіп 23

Солженіцин 75

Спартак 290

Спіноза 182, 227, 232

Сталін 25, 34, 35, 43, 74, 75, 77, 195, 196, 224, 225, 255, 258, 290, 291

Станіславський 63, 212

Сюрья Мішель 245, 280

Тетчер 296

Торез Морис 173

Тракль 109

Троцький 64, 74, 171

Тусен-Лувертюр 290

Уї Артуро 213

Федьє Франсуа 44

Фері 197

Фінлі Мозес 144

Фіхте 234

Фолкнер 146

Форестер Вівіан 230

Форте Жан-Жак 245 Фреґе 29, 185

Фройд 29, 90-102, 171, 179, 241, 242

Фук’є-Тенвіль 87

Фуко 93, 191-200, 226, 227, 229, 235, 237, 238, 240, 241

Фюре Франсуа 75, 126

Хрущов 290, 291

Ху Ші-Хсі 291

Целан Пауль 105, 108, 109-112, 115-118, 213, 246

Чаплін 30

Че Ґевара 290

Шаламов 75

Шар Рене 176

Шелінґ 234

Шенберґ 29, 177

Ширак Ж. 118, 296, 298

Шребер 92, 98, 99

Юнґ 100

Якобсон 144

Ярузельський 264

XX століття засудили й прокляли як століття тоталітарного терору, утопічних і злочинних ідеологій, марних ілюзій, геноцидів, штучних авангардів, абстракцій, що підмінили собою демократичний реалізм.

Я не братиму на себе роль обвинувачуваного, якому доводиться захищатися. Не буду, як Франц із п’єси Сартра «Бранці Альтони», виголошувати: «Я звалив тягар століття на свої плечі й за нього відповідаю!» Просто хочу дослідити, що ж те прокляте століття, зсередини свого становлення, говорило про себе. Хочу відкрити справу на це століття, справу, яка писалася ним і в ньому, а не якимись самовдоволеними суддями-розумаками, на роль яких дехто претендує.

Із цим наміром я звертаюся до поезії, філософських фрагментів, політичних думок, театральних п’єс... Я звертаюся до матеріалу, який декому хочеться пожбурити на смітник історії; але саме завдяки йому століття виразило в думці своє життя, свою драму, творчість, пристрасть.

І тоді, всупереч нав’язаній сьогодні думці, я бачу, що та пристрасть, пристрасть XX століття, аж ніяк не була пристрастю уявного чи пристрастю ідеологій. А ще менше - пристрастю месіанською. Великою пристрастю XX століття, на відміну від профетизму XIX століття, була пристрасть реального. Завдання століття було активувати Істинне, тут і тепер.

А. Б.

Примітки

1

Оригінал: We must endure our thoughts all night, until The bright obvious stands motionless in cold (Wallace Stevens, «Man Carrying Thing», in: Transport to Summer, 1947). Цит. за: Бадью А. Тела, язики, истины / Пер. с фр. Н. Козыревой // http://scepsis.net/library/id_1974.html. У іншій лекції, де також натрапляємо на цю поезію, Бадью зазначає: «Філософія — дисципліна, яка приходить після дня пізнання, досвіду, реального життя — на самому початку ночі. Вочевидь, поставлена нами проблема майбутнього філософії таким чином розв’язана. Маємо два варіанти. Перший: почнеться новий день творчих експериментів в царині науки, політики, мистецтва й любові — й у нас буде новий вечір для філософії. Другий варіант: наша цивілізація себе вичерпала й ми можемо уявити лише похмуре майбутнє, майбутнє вічних сутінок. Отже, майбутнє філософії полягатиме в її повільній смерті, повільному помиранні в ночі. Філософія буде зведена до того, що читаємо на початку прекрасного тексту Семюеля Бекета „Компанія“: „В чорноті комусь дається голос“. Голос, у якого немає ні значення, ні слухача». — Бадью А. Загадочное отношение философии и политики / Пер. с фр. Д. Кралечкин. — М.: Институт Общегуманитарных Исследований, 2013. — С. 11-12.

2

Це перевертання Адорно повторює Славой Жижек (неявно покликаючись на Бадью) щодо питання комунізму: «Те саме стосується комунізму — замість очевидного питання „Чи ідея комунізму сьогодні доречна, чи її досі можна застосовувати як інструмент для аналізу та політичної практики?“ нам варто запитати протилежне: „Який вигляд має наша сучасна складна ситуація крізь перспективу комуністичної ідеї?“» Жижек С. Уроки першого десятиріччя (Вступ до книжки «Спершу як трагедія, потім як фарс») / Пер. з англ. А. Кравець, Н. Совсун // Політична критика. — 2011. — № 1. — C. 25.

3

Бадью А. (Воз)вращение самой философии // Бадью А. Манифест философии / Сост. и пер. с фр. В. Лапицкого. — СПб.: Machina, 2003. — C. 145.

4

Бадью А. Манифест философии / Пер. с фр. В. Лапицкого. — СПб.: Machina, 2003. — C. 10.

5

Бадью А. (Воз)вращение самой философии // Бадью А. Манифест философии / Сост. и пер. В. Лапицкого. – СПб.: Machina, 2003. – C. 145. Крім того, Бадью не підтримує сучасну інтелектуальну моду в історіографії на «місця пам’яті». Пам’ять – царина опінії, вона, по суті, конструює та нагромаджує ідеології, як індивідуальні, так і державні:  «Будь-яка пам’ять зберігає лише те, що їй приписане часом, долучає минуле згідно зі своїм визначенням теперішнього. В мене немає сумніву, що треба пам’ятати про винищення євреїв чи про боротьбу учасників Опору. Але мені здається, що пам’ять якогось маніяка-неонациста, що вклоняється цій війні, подібна до пам’яті колекціонера — докладно пам’ятаючи про фашистські звірства, він упивається згадками про ті події і прагне їх повторити. Я бачу, як чимала кількість людей знаючих (також істориків) виснували зі своєї пам’яті про часи Окупації та із зібраних документів те, що у Петена було чимало заслуг. З цього очевидно випливає, що за допомогою „пам’яті“ одним махом не вирішити питання. Кожного разу настає момент, коли важливо від власного імені заявити: те, що мало місце, — було, і чинити те, що вимагає теперішня ситуація із можливостями, які вона пропонує». Бадью А. Апостол Павел. Обоснование универсализма / Пер. с фр. О. Головой. — М., СПб.: Университетская книга, 1999. — С. 39.

6

Саме так французькою перекладений платонівський термін «цілокупність часу»; див.: Платон. Держава. Книга шоста, 486b. — К.: Основи, 2000. В українському перекладі цей фрагмент подано так: «... уміння охопити внутрішнім поглядом неосяжну цілість часу й буття». (Пер. Дзвінки Коваль).

7

Щодо зв’язку часу та історії в Бадью, його колишній учень і видатний філософ Кентен Меясу виводить