Читати книгу - "25 професій Маші Філіпенко"

— Я попрошу вас не дивуватись, що в президії нема Анатолія Сергійовича. Він занедужав. І вважає образливим для себе контакт з Шубовстем. Він цілком поклався на почуття нашої справедливості. Абсолютно впевнена, що ми зуміємо правильно розібратись у цій непристойній справі. А для тих, хто цікавиться, підготовлено спеціальну добірку із газетних заміток про діяльність Циркконцерту. Під час перерви можна з нею ознайомитись.

Усе продумано. «Справа непристойна». Він «цілком поклався». А добірку все ж підготовлено. Почав говорити Север'янцев:

— Товариші, ми вислухали Марину Вікторівну, і вималювалась така картина. Що на світі живе дві різні людини: Тихомиров Анатолій Сергійович — гарна і Шубовсть Іван — погана. Та справа не в цьому. Не заради таких висновків ми зібрались. Справа в тому, що Шубовсть звинувачує Тихомирова у відсутності почуття гумору, в тому, що Тихомиров не пропускає хороші тексти через страх втратити крісло. Щодо першого говорити не доводиться. Перевіряти, чи є у Тихомирова почуття гумору, ми тут не будемо. Г більш того, я не впевнений, чи потрібно воно керівникові. Може, йому простіше залучити гарних експертів-рецензентів. А ось другий пункт перевіряється і заслуговує уваги. І, якщо у Шубовстя є факти, напевно, їх слід заслухати. Я з величезною повагою ставлюсь до Анатолія Сергійовича. Та раптом з'ясується, що він дійсно відхилив багато гарних номерів. І закреслив якісь теми. Тоді ми маємо вжити якихось заходів, аби це не повторювалось. У подальшому.

— А якщо фактів нема, — підвелась Кічалова, — ми також маємо вжити заходів, аби це не повторювалось. У подальшому.

— Безперечно. Це вже діловий підхід. А те, що Тихомиров — гарна людина, а Шубовсть — погана, у даному випадку значення не має.

— Можливо. Тільки все одно це дивно, — втрутилась знову Марина Вікторівна. — Одна людина образила другу, майже що вдарила — назвала перестрахувальником. А ми замість того, щоб осмикнути її, поставити на місце, починаємо розмірковувати, а раптом вона права? А раптом вона правильно образила?

— Але ж він не назвав його дурним! — вибухнув Мосалов. — Він говорив про фахову непридатність!

Пауза. Мосалов заспокоївся. І знову мовив:

— Може, він не правий. Але ж він не особисті рахунки зводить.

— Гарний у нас голова! — шпигонула Кічалова. — Об'єктивний.

— Не треба пересмикувати, Марино Вікторівно. Факти потрібні.

— Гаразд. Тільки перш ніж вашого Шубовстя слухати, давайте з іншими людьми поговоримо. З естрадними авторами. Вони краще знають, як Тихомиров до них ставиться.

— Що означає ВАШОГО Шубовстя?

— Ви ж його захищаєте!

— Я справедливість захищаю. А ви все в емоційний ряд переводите — хто хороший, а хто поганий. А мені це не важливо. І найкращий може бути винний.

Він оце досить злостиво вимовив, і Кічалова замовкла. Далі почали виступати автори — Дядьєв, Ред і Калошин. Ось що вони прояснили. Краще за Анатолія Сергійовича на світі нікого нема й ніколи не було. І навряд чи коли-небудь ще з'явиться така людина. І теми він підказує, і ходи, і прийоми пропонує. Вночі і вдень ладен сидіти над репертуаром з дітьми-авторами. І захиталась моя справа, западала. І засумували мої прибічники.

А прибічники Анатолія Сергійовича зраділи.

Дійшла черга до Носача. Сергія Миколайовича. Котрого я запросив. Мосалов запитує:

— Які у вас стосунки з Тихомировим?

— Звичайні. Я пишу, він купує.

— Для кого?

— Для акторів усіляких. Куплетистів.

— Є у вас до нього претензії?

— Які?

— Буває так, що він щось не пропустить?

— Буває. Дуже часто.

— Можете навести приклад?

— Можу. Скільки завгодно.

Він почав виконувати куплети і частівки. В іншій аудиторії це було б дико. Але тут зібралися професіонали і все звучало цілком нормально. Так само, як у нас в цеху аналіз причин згорання потенціометрів.

— Ось куплети для Далекого Сходу.

Тихомиров сказав тоді, що не варто привертати до цього увагу. Кількість ікри все одно не збільшиться. Або ось ще:

Він сказав — співай не співай, пити менше не стануть. Ні до чого нам це.

— Дякую, — сказав Север'янцев. — Якщо ви не до кінця прояснили картину, то досить вагомо її доповнили.

— Так, — сказав Мосалов. — Я б отаке також не пропускав. (Пауза.) Є ще бажаючі доповнити картину?

І раптом як грім з ясного неба:

— Є!

Батечки! Це ж Великий Гуморист!

— Дозвольте мені сказати. Я бачу, справа у вас більш ніж складна. І, по-моєму, рішення ви не знайдете. Тому що у вас і Шубовсть правий, і Тихомиров не винний.

— Так не може бути! — вигукнув Север'янцев.

— Може. В чому правий Шубовсть? У тому, що Тихомиров дійсно заважає, а може, навіть шкодить Циркконцерту. Я, наприклад, і багато інших облишили писати через нього.