Читати книгу - "Всі барви неба, Хелена Власенко"

 Вадим ледь відсторонився і прошепотів, зверхньо посміхнувшись:

-          Так і думав.

 В цей момент ліфт струснуло і з’явилась електрика. Разом зі світлом в свідомість прорвалась груба реальність. На зміну хвилинній слабкості тіла прийшли злість і роздратування на нього і, першочергово, на себе.

 Вона з силою, яка невідомо звідки взялася, відштовхнула його від себе. Ліна подивилась в його очі із знову віднайденою ненависть і побачила його переможну, вдоволену фізіономію. Відчуття приниження і злості з новою силою охопили дівчину. Понад усе захотілося збити з його обличчя цей самовпевнений вираз. Вона не роздумуючи, зробила перше, що прийшло в голову. Дівчина різко зігнула ногу в коліні і з усієї дурі (злість рушійна сила) зарядила йому між ніг.

 Вадим зі свистом втягнув повітря і зігнувся пополам та вхопився за стіну перед собою.

 Ліна, вдоволено видихнувши, натягнула на лице блаженний вираз. Вона байдуже обійшла його і натиснула потрібну кнопку.

 Дівчина почула, як Вадим сильно вдарив кулаком об стіну:

-          Суука...

-          Це ти мені? – повернула до нього зверхній, вдавано-здивований вираз обличчя.

 Він підняв схилену голову і, дивлячись на неї зболеним поглядом, зло виплюнув:

-          Так! І тобі теж.

 Перед Ліною якраз відчинилися двері ліфта і вона, кинувши на нього повний презирства погляд, сказала:

-          Це тобі за особливі заслуги, - і вийшла.