Читати книгу - "Житія Святих - Березень, Данило Туптало"

рабів Христових шукаючи, Хрисант знайшов одного, що казав, наче знає мужа-християнина на ім'я Карпофор, у Божественному Писанні досвідченого, який живе, більше ж ховається через гоніння, в горах, у печері одній, на місці мало кому відомому. Те чуючи, блаженний юнак радий був вельми і, обнявши за ноги того, що розповідав, просив його зі сльозами, щоб показав йому те місце, де живе той чоловік Божий. І, довідавшись, прийшов і познайомився з тим блаженним Карпофором, який був саном пресвітер, і чув від нього Боже Слово, і Тайни віри християнської і, часто до нього приходячи, наставлявся на путь спасення. Через декілька місяців досконало Божественного Писання тайни від Карпофора Пресвітера зрозумівши, прийняв від нього святе хрещення й настільки утвердився у святій вірі і в любові Христовій досконалим виявився, що після семи днів від хрещення свого відкрито серед людей почав проповідувати Христа, Сина Божого. Чуючи те, деякі з родичів його, мужі знатні, казали батькові його: "Бачиш, що на тобі буде провина і на твоїй голові скропиться те, що син твій сміє робити: насмілюється-бо злословити богів, називає якогось Ісуса Христа істинним Богом. Якщо цар про те почує, то ні тобі за нього, ані нам, родичам твоїм, не буде прощено — і втратимо царську милість. Хто-бо такі образи на богів говорити сміє, окрім тих, що противляться законам царським?" Розгнівався Полемій-батько — замкнув сина свого Хрисанта в темній смердючій хатині. І морив його голодом, трошки їжі ввечері даючи. Блаженний ж Хрисант ув'язнення і голод прийняв для себе не як кару, а як навчання посту, і безмовности, і скрути життя християнського, і благоволив у заперті тому тісному і похмурому понад просторі світлі палати. Довідалися про те домашні і родичі, радили батькові, кажучи: "Якщо хочеш сина від християнської думки відвести, то влаштуй йому краще перебувати у просторі й насолодах і, дівчину якусь гарну і розумну знайшовши, за жінку йому поєднай, щоб, пізнавши себе мужем, забув християнство. Бо в'язницю, і пута, і голод, якими ти його мучиш, християни мають собі за славу і похвалу більше, ніж за муку". Це слухавши, Полемій звелів приготувати осібну пресвітлу палату, і прикрасити стіни найдорожчими опонами, і одр дорогоцінний постелити, і, все веселе і гарне там приготувавши, вивів сина із темного запертя, одягнув у золототканий одяг і ввів його в ту палату. Вибравши із рабинь своїх найгарніших дівчат і прикрасами дорогими їх прикрасивши, замкнув у палаті тій із сином своїм, наказавши з погрозами дівчатам, щоб всіляко намагалися Хрисанта звабити на тілесну пристрасну любов — від Христа ж відвернути. Подавано ж туди багато їжі і пиття найкращого, і робили дівчата перед лицем святого Хрисанта співи і лики, ївши, пивши, веселячись, і забавляючись, і танцюючи, і сороміцькі пісні співаючи, і безсоромні слова промовляючи, і всіма звабними способами душу юного хлопця в любодіяння і тілесні насолоди зловити намагалися.

Юнак же не юнацькою, але мужньою великодушністю між ликуваннями і звабами дівочими терпів, і посеред сітей перебував невловимим, і в такій боротьбі непереможним Христовим воїном виявився. Від наїдків смаковитих і солодких напоїв відмовлявся зовсім, на дівчат же, як на гаспидів, поглядав, і від дотикання їхнього, як від дотиків зміїних, себе беріг пильно, ненастанно молячись. Коли ж потреба була заснути, лягав на землю без постелі, а улесливі і встидні слова дівчат за стріли мав і щитом віри відбивав їх від себе, і до Бога взивав: "Встань, Господи, на допомогу мені, скажи душі моїй: спасення твоє Я є. Хто боротьбу цю, яку диявол підняв на мене, здолати зможе, якщо Твоя не здолає і не переможе правиця? Зваблюється той, хто сподівається своєю силою тілесною пристрасті здолати і чистоту зберегти, якщо Твого милосердя дощ тілесне полум'я не погасить. Ані не зможе душа Твоїх Дворів досягнути, якщо сам її туди не доведеш. Пристрасть-бо тілесна — звір скрадливий, що в пустелі житейської суєти криється на поїдання душ. Його ж зубів якщо хтось уникне, Тобі, Богові, Спасителю своєму, вдячність від усієї душі віддавати повинен, бо завдяки Тобі нам від такої згуби визволення. Так і блаженний угодник Твій Иосиф рук блудниці, як непогамовного звіра зубів, уникнув, допомогою Твоєю. Про нього ж, плачучи, батько говорив: "Звір лютий з'їв сина мого". Справді-бо жінка Пентефрієва, наче звір лютий, наскочила на нього і, наче левиця якась, кігтями шматувала незлобивого агнця Йосифа, тягнучи до беззаконня. І який може бути лютіший звір від диявола і жінки? Тіло і кров в юнакові від природи зрушувалися і на бажання розпалювали його, жінка ж підштовхувала його більше підморгуванням очей, гарним одягом, вродою лиця, коштовними прикрасами, багатством, могутністю і звабливими словами — у згубу і смерть тягнула цнотливого. І дивно, як лукавого того уникнув ловительства звіриного! Не марно батько його казав: "Великим для мене є, якщо син мій живий!" Великої-бо і неминучої уникнув смерти, лютішої, ніж тоді, коли хотіли брати його вбити, уникнув же Твоєю справжньою допомогою, о Всесильний Боже. Ти-бо з ним є, і нині я, Господи, смиренно молюся: дай мені допомогу на звірів і змій цих, з ними ж мене в одному місці замкнув батько мій, щоб, як же змії сплять, задурманені голосом дурманним, так у час молитви моєї нехай сплять нечисті ці діви, щоб не зрушувати в юному тілі моєму любопристрасної боротьби. Поможи мені, Спасителю мій, Тебе-бо знаю, єдиного істинного Бога, який рятує тих, що вірять у Тебе, і непереможну силу їм подає". Коли він так помолився, дівчата ті в такий сон впали, що ніяк ані самі прокинутися не могли, ані збудити їх ніхто не міг, допоки не були винесені з палати тої. Коли ж були винесені, зразу збудилися. І, прийнявши їжу, коли знову до святого юнака в палату увійшли, зразу важким сном поснули. І коли щодня таке відбувалося, сповіщено було про те батькові його. Він же почав за сином своїм, наче за мертвим, ридати. Деякі з друзів його говорили: "Чарівних хитрощів від християн син твій навчився і легко простих дівчат чарами одурманив, але книжну якусь і розумну заручи йому дівчину, через шлюб введи до нього, хоч він і не хоче женитися, щоб, живучи з ним завжди, привела його коли-небудь до тілесного єднання і відвернула від християнства". Сказав Полемій: "І де знайдемо таку розумну діву, яка б змогла закам'янілого такого зм'якшити, вмовити і навернути до наших законів?" Сказали йому родичі: "Є серед дівчат, що служать богині Атені,