Читати книгу - "(не) згоріти вщент, Мелорі Бронд"

Бережно підняв її і поправив подушки. Поцілував ніжно в лоба.

—Дякую, Алексе, відпочинок мені справді не завадить.

Через хвилин п'ять Мел заснула. А я сидів біля неї і не міг намилуватися. Така тендітна і водночас сильна духом. Стільки всього змогла подолати самотужки і не зламатися.

Ми з Мел одружилися через місяць після моєї пропозиції. Чекати більше не хотів, ми вже втратили три роки спільного життя.

Весілля для своєї коханої зробив розкішним, хоч вона заперечувала, але я не зміг втриматися.

 Красивішої наречени, я не бачив. Вона, як принцеса, вийшла під руку з Костянтином Романовичем, в шикарному білому платті.

Я тоді не стримався і заплакав від щастя. Ми могли і не зустрітися, кожен з нас живучи, був би нещасним по-своєму. Але випадкова зустріч, дала нам шанс на виправлення помилок. І я скористався ним.

З батьком наші стосунки налагодилися, з часом я зміг його пробачити. При кожній наші зустрічі він не втомлювався просити вибачення за все. Меланія довго не наважувалася на зустріч з ним, але згодом зуміла себе перебороти і прийшла до нього в лікарню. Батько довго вибачався і плакав з радості коли почув, що ми одружуємося. Щиро радів, що ми разом і йому не вдалося зруйнувати наше щире кохання.

На весілля, тато приїхав в інвалідному візку. Ходити тоді, він ще не міг. Тільки через рік, довгої і наполегливої праці, зміг пересуватися з ціпком, по маленьку.

Батько благословив нас і сказав, що пишається, що в нього є такий чудовий син. Наші стосунки з ним, щодня ставали теплішими і щирими. Від колишнього владного прокурора, тільки згадка залишилася, яку ми намагалися не згадувати. Він став справжнім татом, про якого я так колись мріяв, хоч із значним запізненням.

Марія Романівна з своїм чоловіком, теж приїхала. Няня плакала і не могла натішитися, що ми незважаючи на трудності, подолали все і змогли зберегти наше пристрасне кохання, за роки розлуки.

Кетрін, батько попросив відпустити. Всі обвинувачення було знято з неї. Сказав, що завдяки її жорстокому вчинку, він зрозумів, що все життя жив неправильно. Вона ніби відкрила йому очі і дала можливість подивитися на себе з сторони.

Я не смів заперечувати, бо в чомусь він правий. Кожен наш вчинок, так чи інакше, має вплив на нас. Інколи можливо навіть такий, як зробила Кетрін. Але завдяки їй, батько змінився.

Макс з Віталіною, одружилися через пів року стосунків. Ми з Меланією щиро раділи за них. Віталіна і найкращий друг, стали рідними для мене ще більше.

Через рік в них народилася дочка Меланія. Назвали в честь моєї коханої. Вони одноголосно так вирішили. Моя дружина, була зворушена таким їхнім вчинком. А нещодавно у них народився син Микита.

За чотири роки спільного життя з Мел і дня не було, щоб я не сказав дружині слова кохання. Для мене це був щоденний ритуал і нагадування того, що я міг втратити.

Я став повноправним власником фірми "Валтбуд" у Кракові, викупивши всі права. До робочих ставився справедливо, але тримав у відносній строгості. Глаша і досі працює зі мною. Я її не звільнив, дав другий шанс і вона його використала з розумом.

Після робочого дня, завжди поспішаю до коханої дружини додому. Ми відразу так домовилися, що на першому місці сім'я, а потім все інше.

Мел відкрила свою художню студію, для бажаючих спробувати себе в творчості.

Свої картинні виставки, неодноразово проводила в галереях. На сьогодні, вона досить затребуваний художник. Але місяць тому, взяла перерив, хвилюючись за нашого сина, щоб не народився завчасно.

Я провів легенько рукою по обличчю Мел.

—Дякую кохана, що ти в мене є, - прошепотів я в тишину, заправивши білі локони, які вибилися.

 Син почав невдоволено хникати в ліжечку. Я миттю підійшов до нього.

—Ну і хто тут так вередує? Синок, мама втомилася їй потрібен здоровий сон.

Він ще більше захникав, а потім голосно розплакався.

—Алексе, дай його мені, він напевне проголодався.

Я бережно вийняв сина і подав Мел. Вона пригорнула з ніжністю до себе малюка і дала смоктати свою грудь.

Милішої картини не бачив в житті. Хвиля неймовірної любові, до них полонила моє серце назавжди.

Через кілька днів, ми всі радісно зустрічали Мелані з Олександром вдома.

Тато весь час сидів біля онука і не відходив, заколисуючи його час від часу.

Я підійшов до дружини і обняв її з спини, поцілувавши за вушко.

—Мел, я знаю ти була проти няні, але ти тільки поглянь на них, - я повернув її до батька з сином, - як на мене, ідеальний варіант, дідусь і няня два в одному.

Ми засміялися одночасно.

—Ти правий коханий, над цим слід задуматися. Якщо твій батько забажає няньчитися з онуком, то я не проти.

Я дивився на свого батька і досі не вірив. З колись владного і жорстокого чоловіка, він змінився на лагідного і люблячого тата і дідуся. Він з такою любов'ю і трепетом, няньчив Олександра.

Я підійшов до них.