Читати книгу - "Обурливо гарна, або Ліки Його Високості, Ольга Обська · автор"

Урочисту частину відкриття фестивалю Крайдан провів поруч із королем, як і інші Радники Його Величності. Арттерик не любив марнувати час, і поки представники знатних родів вправлялися в красномовстві, король перемовлявся з наближеними — хотів з'ясувати їхню думку щодо перспективності тих чи інших дів, які прибули на фестиваль.

Інтерес Його Величності не був пустим. Вибір майбутньої нареченої принца вважався справою державного значення. І в цьому питанні далеко не все залежало від думки Твінсена. Звісно, вибір за ним. Але не останнє вирішальне слово. У день закриття фестивалю збереться Велика Рада на чолі з королем. Принц назве свою обраницю, але вона має отримати підтримку хоча б трьох членів Великої Ради. Якщо на її користь висловляться менше трьох Радників, то за законом вона не зможе стати нареченою принца. Подібне, щоправда, траплялося в історії королівства вкрай рідко. Але якщо все ж таки цього разу так станеться, то закон вимагає обрати дружину Його Високості шляхом таємного голосування членів Великої Ради.

Королю не хотілося несподіванок. Він промацував думку Радників. Загалом вони були налаштовані лояльно — були готові підтримати практично будь-яку представницю достатньо впливового роду. Ніхто не збирався висловлювати заперечень, якщо це виявиться Б'ютріс, Лавана, Ельзуя чи Тоторна. Союз принца з будь-якою з цих дів буде вигідний королівству. Що ж до інших… Король поки що не ставив Радникам запитань стосовно інших. Вважав, що вибір Твінсена зупиниться на комусь із цієї четвірки.

Тим більш несподіваним стало те, що сталося, як тільки Його Величність оголосив початок балу. Твінсен навіть не глянув у бік четвірки дів, яких король пророкував йому в наречені, а попрямував у дальній кінець зали. Зупинився біля Сніжани. Схилив голову. Крайдану цей вчинок Твінсена категорично не сподобався. Принц розуміє, що робить? Навіщо? Крайдан чув, що Його Високість без захоплення віднісся до ідеї проведення фестивалю, вважаючи, що ще не готовий до сімейного життя. І тепер, схоже, хоче подратувати батька, демонструючи північниці особливу прихильність. Дурна хлопчача витівка, розплачуватися за яку доведеться не йому, а Сніжані.

Крайдан напружено спостерігав, що станеться далі. Сніжана прийняла запрошення. Що їй лишалося? Вона досить впевнено почала рухатися по залу в танці, ведена принцом. Дивно, як це їй вдавалося? Звідки вона має такі вміння? Незважаючи на всю тривожність ситуації, Крайдан замилувався її плавними рухами. Їй від природи дана особлива жіночність, що зачаровує і пробуджує в чоловікові бажання... Дратувала лише долоня Твінсена, яка ніби ненароком ковзала то вгору, то вниз по її спині. Крайдан відчув, як стиснулися його зуби. У планах принца не лише подратувати батька. Чого він хоче від Сніжани? Що за гру веде?

— Магістре, — муркотливий голос вирвав із роздумів.

Трохи погойдуючись під музику, до нього підпливла Жуліна з келихом у руках.

— Мені теж чомусь не хочеться сьогодні танцювати, — посміхнулася вона. — Відмовила всім кавалерам, вважаючи за краще залишитися віч-на-віч із напоєм, — Жуліна приклалася губами до келиха, щоб зробити пару ковтків.

Сьогодні вона була одягнена не так, як завжди. Зовсім не схоже на те, як одягалася Альміра. Крайдан несподівано підмітив, що свій стиль їй личить більше.

— Ви сьогодні чудово виглядаєте, — сам собою зірвався комплімент.

— Дякую, — усмішка Жуліни стала ширшою.

— Знаєте, Магістре, а ось щодо того, щоб пропустити і наступний танець я почала сумніватися. Ця чарівна музика вабить кружляти їй у такт. Шкода, я вже встигла розлякати всіх кавалерів… — вона схилила голову набік і подивилася грайливо, — окрім одного.

Ні, безперечно Жуліна зовсім не схожа на Альміру. Чому Крайдан цього раніше не помічав? У її очах був особливий живий блиск.

— Якщо так, дозвольте стати вашим кавалером на наступний танець, — прийняв її гру Крайдан.

Жуліна поставила недопитий келих на піднос лакея, що проходив повз, і присіла в реверансі:

— З радістю приймаю ваше запрошення.

Музика стихла, і Крайдан знову повернув увагу до Сніжани. Принц саме випускав її руку зі своєї. У залі несподівано стало тихо. Усі причаїлися щоб послухати, що скаже Твінсен.

— Дякую за танець, прекрасна Анабель. Ви ж не відмовите мені в наступному?

Боковим зором Крайдан помітив, як рушив з місця почорнілий від гніву король. Він і так ледве стримувався, а Твінсен підлив олії у вогонь. З безрозсудною юнацькою впертістю довів ситуацію до вибухонебезпечного розжарення. І невідомо ще, на кого насамперед впаде королівська немилість: на принца чи на ні в чому не винну Сніжану. Бажання захистити змусило забути про щойно запрошену партнерку і попрямувати до підопічної.

Король у цей час підійшов до маестро, кинув йому пару слів і той поспішив на середину зали:

— Шановні гості, — привернув до себе увагу маестро. — У нас для вас сюрприз. Перш ніж ми продовжимо бал, перед вами виступить незрівнянна оперна прима Жальжуетта.

Зал почав рухатися. Увага публіки була зосереджена на співачці. Крайдан скористався метушнею, що відвести Сніжану подалі від Твінсена.

— Вибачте, Ваша Високосте, але наступний танець Анабель обіцяла мені.

Що-небудь заперечити принц не встиг — у цей момент до нього підійшов король.

— Ходімо, Твінсене. Мені треба з тобою поговорити, — холодно та жорстко кинув синові Арттерик.