BooksUkraine.com » Фантастика » Бог-Імператор Дюни 📚 - Українською

Читати книгу - "Бог-Імператор Дюни"

196
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Бог-Імператор Дюни" автора Френк Херберт. Жанр книги: Фантастика. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 83 84 85 ... 121
Перейти на сторінку:
Монео сів навпроти Дункана й відсунув розклад операцій.

— Маю послання від Бога-Імператора, — сказав він.

Суворо контрольована інтонація підказала Айдаго, що це не випадкова зустріч. Інші теж це відчули. Сторожка тиша зависла над жінками за сусідніми столами, розійшлася кімнатою.

Айдаго відклав палички.

— Слухаю.

— Ось що сказав Бог-Імператор, — промовив Монео. — «На моє нещастя, Дункан Айдаго закохався у Хві Норі. Цю помилку слід виправити».

Від гніву вуста Айдаго стислися в тонку лінію, але він мовчав.

— Ця дурість загрожує нам усім, — вів далі Монео. — Норі нарéчена Богу-Імператору.

Айдаго намагався стримати злість, але вона вилилася в словах:

— Він не може з нею одружитися!

— Чому ні?

— У яку гру він грає, Монео?

— Я вісник з єдиною звісткою і нічого поза тим, — відповів Монео.

Голос Айдаго став низьким і грізним:

— Але він тобі звіряється.

— Бог-Імператор співчуває вам, — збрехав Монео.

— Співчуває! — Айдаго вигукнув це слово, а в кімнаті знову запала тиша, ще глибша, ніж досі.

— Норі — жінка надзвичайно приваблива, — сказав Монео. — Але вона не для вас.

— Так мовив Бог-Імператор, — глузливо відповів Айдаго, — і оскарження не буде.

— Бачу, ви зрозуміли послання, — промовив Монео.

Айдаго різко підвівся з-за столу.

— Куди ви йдете? — запитав Монео.

— Збираюся з ним поговорити!

— Це певне самогубство, — сказав Монео.

Айдаго блиснув на нього очима, зненацька усвідомивши, як напружено слухають жінки за столами довкола них. На його обличчі з’явився вираз, який Муад’Діб негайно б розпізнав. «Пописується перед диявольським райком!» — так називав це Муад’Діб.

— Знаєш, що колись казали справжні герцоги Атріди? — спитав Айдаго. У його голосі чулися кпини.

— Це має значення?

— Казали, що твоя свобода розвіюється, якщо ти споглядаєш абсолютного владаря.

Напружившись від страху, Монео схилився до Айдаго. Губи мажордома насилу рухалися. Його голос був ледь гучнішим від шепоту.

— Не кажи такого.

— Бо одна з цих жінок доповість?

Монео недовірливо труснув головою.

— Ти ще необачніший за інших.

— Справді?

— Прошу! Така поведінка вкрай небезпечна.

Айдаго почув нервовий гамір, що поширився кімнатою.

— Він може хіба що вбити нас.

Монео промовив придушеним шепотом:

— Ти дурень! Черв може переважити в ньому за найменшої провокації!

— Черв, кажеш? — занадто гучно спитав Айдаго.

— Мусиш йому повірити, — сказав Монео.

Айдаго обернувся ліворуч і праворуч.

— Так, думаю, вони це чули.

— Він — це мільярди й мільярди людей, поєднаних в одному тілі, — промовив Монео.

— Так мені говорили.

— Він Бог, а ми смертні, — сказав Монео.

— Як це бог може чинити зло? — спитав Айдаго.

Монео схопився на ноги, відштовхнув крісло.

— Я вмиваю руки!

Обернувся і вийшов з кімнати.

Айдаго озирнувся довкола й зауважив, що обличчя всіх вартівниць звернені до нього.

— Монео не виносить присуду, а я — так!

Здивовано помітив серед жінок кілька кривих посмішок. Усі повернулися до трапези.

Ідучи коридором Цитаделі, Айдаго подумки відтворював розмову, шукаючи чогось незвичного в поведінці Монео. Можна було розпізнати та навіть зрозуміти жах, але його почуття здавалося чимось більшим, ніж страх смерті… куди більшим.

«Черв може переважити в ньому».

Айдаго відчував: слова, що мимоволі вирвалися у Монео, видали його. Що це могло означати?

«Необачніший за інших».

Айдаго дратувало, що його порівнювали з ним самим незнайомим. Наскільки обачними були інші?

Підійшовши до дверей, Айдаго торкнувся рукою пальцевого замка й завагався. Почувався, як цькований звір, що відступає до своєї нори. Вартівниці з їдальні, безперечно, викладуть усю розмову Лето. Що зробить Бог-Імператор? Рука Айдаго просунулася по замку. Увійшов до передпокою свого приміщення і зачинив двері, дивлячись на них.

«Пошле по мене своїх Рибомовок?»

Айдаго роззирнувся, оглянув передпокій. Там стояли звичайні вішаки для одягу, полички для взуття, дзеркало на повний зріст, шафа зі зброєю. Подивився на зачинені дверцята шафи. Жодна зброя за ними не становила реальної загрози для Бога-Імператора. Там не було лазеростріла… хоча, згідно зі всіма звітами, навіть лазеростріл був неефективним проти Черва.

«Він знає, що я повстану проти нього».

Айдаго зітхнув і глянув у бік аркоподібного входу, що вів до вітальні. Монео замінив м’які меблі тяжчими й грубішими, помітно, що їх видобуто зі скринь Фрименського Музею.

Фрименського Музею!

Айдаго сплюнув і ввійшов до кімнати. Ступивши два кроки, вражено зупинився. М’яке світло з північних вікон осяяло Хві Норі, яка сиділа на низькому підвісному дивані. Одягнена в блискучу синю сукню, що облягала її фігуру. Дивилася знизу вгору, як він входить.

— Дяка богам, вони тебе не скривдили, — сказала Хві.

Айдаго озирнувся на передпокій, на замóк, що реагував на відбиток пальця. Тоді задумано глянув на Хві. Ніхто, крім кількох вартівниць, не мав можливості відчинити ці двері.

Його збентеженість змусила її всміхнутися.

— Ми, іксіани, зробили ці замки, — сказала вона.

Він відчув, що його охоплює страх перед нею.

— Що ти тут робиш?

— Нам слід поговорити.

— Про що?

— Дункане… — Вона похитала головою. — Про нас.

— Тебе попередили, — промовив він.

— Мені наказали відштовхнути тебе.

— Тебе послав Монео!

— Дві вартівниці, що чули тебе в їдальні, — це вони мене привели. Думають, що тобі загрожує страшна небезпека.

— І тому ти тут?

Вона легко й граційно підвелася, нагадавши йому Джессіку, бабку Лето, — той сам плавний контроль м’язів, та сама найвища краса в кожному русі.

Усвідомлення раптом шокувало його:

— Ти бене-ґессеритка…

— Ні! Вони були серед моїх учителів, але я не бене-ґессеритка.

Підозри затуманили його розум. Які союзи, які обітниці вірності насправді діють в Імперії Лето? Що може гхола знати про такі речі?

«Що змінилося, відколи я жив…»

— Я припускаю, що ти й досі просто іксіанка, — сказав він.

— Прошу, не глузуй з мене, Дункане.

— Хто ти?

— Я нарéчена наречéна Бога-Імператора.

— І ти йому вірно служитимеш!

— Так!

— Тоді нам нема про що розмовляти.

— Крім того, що існує між нами.

Він кашлянув.

— Що існує?

— Цей потяг. — Вона здійняла руку, коли він почав говорити. — Я хочу кинутися у твої обійми, знайти там любов і притулок, бо знаю, що вони там є. Ти теж цього хочеш.

Він і далі стояв нерухомо.

— Бог-Імператор

1 ... 83 84 85 ... 121
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Бог-Імператор Дюни», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Бог-Імператор Дюни"