Читати книгу - "Пригоди Анджеліки і Аделі в Країні Квітів, Елевонда Евермонт -Еливедо"

– Ні, що ти, – заспокоїла вона всіх нас. – У Леандри завжди ювелірна робота, все зроблено так м’яко, що людина в житті не здогадається, що вона під впливом. Винятки – ментали, хранителі і всі з сильніших, – тихо дала пояснення Фрезія. 

То виходить, щоб боротися з нею нам просто потрібно опанувати ментальну магію наскільки це можливо. Що ж звучить як гарний і надійний план, якщо цього разу ми не зможеио її перемогти, бо у це мені вірилося все менше і менше. 

– Знаю, – нетерпляче перервала її Роза, – Шкоди я не принесла? – знову запитала вона. 

– Ні. Навіть я лише недавно здогадалася, що ти під впливом. При тому, що я знаю тебе все життя, – з сумом відповіла Фрезія і повернувшись до мене здивовано запитала, –  Як ти так швидко зрозуміла це, Анджеліко?

На цьому моменті мені стала зрозумілою одна страшна істина, якщо я буду під впливом Посухи, ніхто не зрозуміє цього і можливо навіть я сама теж не буду усвідомлювати цього. 

– Темрява, вона витала в повітрі. Але зараз це не важливо. Є інформація для нас?– з надією звернулася до Королеви Рози, сподіваючись, що щось все ж буде. 

– Вибачте дівчата, але це все ретельно спланована пастка і я одна з важливих осіб в ній. Вам не можна потрапити в Медлентен, там капкан закриється і все завершиться дуже погано для вас, – з виною у голосі прошепотіла вона і продовжила, – Вибачте, що покликала вас лише заради того, щоб знищити. 

Елевонда. Коли йшли рятувати країну, а тепер рятуватися потрібно вже Анджелі і Аделі

Анджеліка. Це відноситься до топу неочікуваних поворотів?

Елевонда і Аделі. Мабуть. 

– Орден Левілондів, що це насправді? – продовжила допит Аделі. 

– Офіційна версія орден Світла або воїни Світла. Насправді це лише гарна реклама за якою ховається жахлива істина.

Королеві точно було нас дуже шкода і тепер вона старалася поділитися з нами інформацією, ну або вона просто чудова грає. 

– Це що слуги Посухи під прикриттям? – істерично розсміявшись запитала. 

Вона хотіла відповісти, але раптом почала задихатися.

– Це через магічну клятву? – злякано похопилися ми. 

– Так, єдине що можу сказати це що вступивши одного разу ви назавжди будете зв’язані з ним. І які б завдання вам не давали ви мусите їх виконати.

– Але нам потрібно туди йти? – приречено запитали ми. 

– На жаль. Але поки можу, я допоможу вам в тому як можна обійти Посвяту, – змовницьки сказала вона. 

– Це було б чудово, – вдячно кивнули ми. 

Оголошуючи тему завершеною вона повернулася до своєї фрейліни, починаючи розпитувати про ситуацію в королівстві, яка була для неї значно важливішою, ніж ми. Що ж, я чудово її розуміла. А ще мені здавалося, що вона нам ще дуже багато не договорила. 

Аделі вважала так само і сказала мені, що перевірить це пізніше, коли залишиться, щоб запитати у неї про дещо своє. Я не стала допитуватися, сподіваючись, що вона розкаже усе пізніше сама. 

– А точно Рез ти говорила про зрадників. Хто це? – запитала Роза, навіть не виходячи з приміщення, наче боялася, що дія чаю завершиться як тільки вона це зробить. 

– Вибач, це була не зовсім правдива інформація. Це наші таємні агенти, – відповіла та, ніяково посміхаючись.

– Як ти могла переплутати? – з подивом запитала Роза. 

– Тому що я не знала про це, а вели вони себе підозріло, – знизала плечима вона. – Але мене цікавить ось що, як ти змогла зловити магію Леандри?

Це питання цікавило нас всіх. Серйозно у них такий чудовий захист, а вона зловчилася отримати таке. Це хіба спеціально. 

– На переговорах, – глухо мовила вона. 

– Королево, як ви могли на таке погодитися, це ж відразу ясно, що ніякої вигоди з них не буде, – одночасно сказали Аделі і Вел.

Але думаю, що всі присутні поділяли цю думку.

– Та я розумію, але щось заставило мене піти, – тихо і якось невпевнено сказала вона. .

– Раніше, вплив стався ще раніше, думаю про нього тобі стерли пам'ять, – сказала Фрезія задумливо.

– Не подобається мені це, – протягула вона переглядаючись зі своєю фрейліною, – Рез шукай реальних зрадників, – попрохала вона. 

– Буде виконано, королево! – голосно сказала вона. 

Дівчина присіла в реверансі і вирушила виконувати завдання.

– Чудово, нарешті пора знищити всіх щурів, – з якоюсь кровожерливою посмішкою відповіла вона і це здалося справді дивним, –  А тепер слухайте уважно.

Ми ловили кожне її слово майже не дихаючи. З усього виходило те, що в нас буде лише 10 секунд, щоб встигнути. Добре, що це не зараз.

– Не забувайте тренуватися, це дуже важливо, і тоді ви встигнете все провернути, – сказала вона і її очі виражали страх за нас і бажання, щоб ми обов'язково вийшли переможницями і ніхто не зміг забрати нас у той орден. 

– Дякуємо вам.

Ми направилися збиратися, але Аделі зупинилася і сказала:

– Йдіть без мене, я повинна дещо запитати в Рози, поки це ще можна, – вона подивилася прохально. 

– Добре, тоді після цього завари ось цей чай, – без зайвих слів передала їй пакетик, інші теж схвально кивнули. 

– Думаю задля нашої безпеки нам теж всім потрібно буде його випити, – мовила Енгайда. 

– Тоді зробимо це за вечерею.  Розкажеш?

Вона кивнула і ми вирушили у різні боки.