Читати книгу - "Пастка-22"

— І до того ж на кісточці, в чарівних рожевих паперових серветках. Ідуть за безцінь у Португалії.

— Я не можу відправити літак до Португалії. Не маю повноважень.

— Я можу, якщо ви дасте мені літака. З пілотом. І не забувайте — ви отримаєте генерала Дрідла.

— Хіба генерал Дрідл знову буде обідати в моїй їдальні?

— Аж за вухами буде лящати, якщо ви почнете годувати його найкращими свіжими яйцями, смаженими на моєму натуральному вершковому маслі. Будуть також мандарини, дині-касаба, білі мускатні дині, філе з дуврської камбали, морозивний торт «Аляска», мідії та устриці.

— І кожен має свою частку прибутку?

— Якраз у цьому вся краса, — сказав Майло.

— Мені це не подобається, — буркнув незговірливий командир полку винищувачів, якому Майло також не подобався.

— На півночі є незговірливий командир полку винищувачів, який має на мене зуб, — поскаржився Майло генералові Дрідлу. — Однієї людини досить, щоб усе зруйнувати, і тоді ви не будете їсти свіжих яєць, підсмажених на моєму натуральному маслі.

Генерал Дрідл перевів незговірливого командира винищувачів на Соломонові острови копати могили і замінив його старезним полковником з бурситом, що любив китайські сливи і рекомендував Майла командувачу авіабригади Б-17, що вмирав за польською ковбасою.

— Польська ковбаса іде в Кракові за ціною арахісу, — повідомив йому Майло.

— Польська ковбаса, — ностальгійно зітхнув генерал. — О, чого б я тільки не віддав за добрий шмат польської ковбаси. Майже все на світі віддав би.

— Вам нічого не треба віддавати. Лиш дайте мені по одному літаку на кожну їдальню й пілотів, що будуть виконувати мої накази. І невеличкий завдаток на знак вашої довіри до мене.

— Але Краків за сотні миль від лінії фронту, на окупованій території. Як ви доберетесь до ковбаси?

— У Женеві є міжнародний обмінний торг польськими ковбасами. Я переправлю арахіс до Швейцарії й обміняю його на польську ковбасу за курсом вільного ринку. Звідти наш арахіс полетить до Кракова, а польська ковбаса — сюди. Через синдикат ви купите собі стільки польської ковбаси, скільки захочете. Будуть також і мандарини з додаванням лише невеликої кількості штучного барвника. Також яйця з Мальти й шотландське віскі з Сицилії. Купуючи в синдикату, ви будете платити самому собі, адже ви маєте в ньому пай, тобто все, що ви будете купувати, ви отримаєте задарма. Хіба це не розумно?

— Просто геніально. Як ви до такого додумались?

— Мене звуть Майло Майндербайндер. Мені двадцять сім років.

Літаки Майла Майндербайндера — винищувачі, бомбардувальники й вантажні судна, — керовані пілотами, які виконували всі його накази, зліталися на аеродром полковника Каткарта звідусіль. Літаки були прикрашені барвистими емблемами ескадрилій, що зображали такі високі ідеї, як Відвага, Міць, Справедливість, Правда, Свобода, Любов, Честь і Патріотизм, і Майлові механіки негайно замальовували їх подвійним шаром білої емалі й крикливою пурпуровою фарбою надписували по трафарету ПІДПРИЄМСТВО М і М - СВІЖІ ФРУКТИ ТА ІНШІ ПРОДУКТИ. Літери «М і М» означали Майло і Майндербайндер, і, як щиро зізнавався Майло, сполучник «і» було поставлено для того, щоб не складалося враження, ніби синдикатом орудує одна особа. Літаки для Майла прибували з військових аеродромів Італії, Північної Африки та Англії, а також із баз авіатранспортного управління в Ліберії, Каїрі, Карачі та на острові Вознесіння. Винищувачі обмінювалися на додаткові вантажні судна або притримувались для термінових платіжних операцій і доставки дрібних партій товару; вантажівки й танки, надані командуванням наземних військ, використовувались для перевезень на короткі відстані. Всі мали свій пай, і люди гладшали і мляво тинялись із зубочистками між масних губ. Майло особисто керував усіма операціями зростаючого підприємства. Постійна заклопотаність глибоко врізалась коричневими зморшками в його знесилене обличчя і надала очам стурбованого виразу зосередженості й підозри. Всі, крім Йосаріана, вважали Майла придурком, по-перше, через його добровільну згоду очолити їдальню, а по-друге, через надто сумлінне ставлення до цього. Йосаріан також вважав Майла придурком, але він також знав, що Майло — геній.

Якось Майло полетів до Англії по турецьку халву, а повернувся з Мадагаскару на чолі четвірки німецьких бомбардувальників, навантажених ямсом, листовою капустою, зеленою гірчицею та коров’ячим горохом. Майло був ошелешений, коли, ступивши на землю, побачив озброєний загін військової поліції, що прибула на аеродром заарештувати німецьких пілотів та конфіскувати їхні літаки. Конфіскувати! Саме це слово звучало для нього як анатема, і він зі страшними прокльонами заметався туди й сюди, осудливо тицяючи пальцем у винуваті обличчя полковника Каткарта, підполковника Корна і вкритого бойовими шрамами бідолашного капітана військової поліції з автоматом у руках.

— Тут вам що, Росія? — з криком накинувся на них Майло. — Конфіскувати? — на весь голос верещав він, мовби не вірячи своїм вухам. — Відколи це стало політикою американського уряду конфісковувати приватну власність своїх громадян? Ганьба! Ганьба вам усім, хто додумались до такого жахіття.

— Але ж, Майле, — боязко перебив його майор Денбі, — ми воюємо з Німеччиною, а це німецькі літаки.

— Нічого подібного! — оскаженіло заперечив Майло. — Ці літаки належать синдикату, і кожен має свій пай. Конфіскувати? Як ви можете конфіскувати мою приватну власність? Конфіскувати, ще чого! За все своє життя я не чув такого неподобства.

І, безумовно, Майло мав рацію, бо, глянувши на літаки, вони виявили, що механіки замалювали подвійним шаром білої емалі німецькі свастики на крилах, хвостах та фюзеляжах і написали по трафарету ПІДПРИЄМСТВО М і М — СВІЖІ ФРУКТИ ТА ІНШІ ПРОДУКТИ. Просто у всіх на очах Майло перетворив свій синдикат на міжнародний картель.

Майлові повітряні кораблі заполонили все небо. Літаки ринули з Норвегії, Данії, Франції, Німеччини, Австрії, Італії, Югославії, Румунії, Болгарії, Швеції, Фінляндії, Польщі, — фактично з усієї Європи, крім Росії, з якою Майло відмовився мати справу. Коли всі, хто хотів, вступили в «Підприємство М і М, свіжі фрукти та інші продукти», Майло створив повністю підконтрольне йому дочірнє підприємство «М і М. Кондитерські вироби» і дістав додаткові літаки й додаткові кошти з фондів їдалень на коржики та булочки з Британських островів, на чорнослив і данські сири з Копенгагена, еклери, тістечка з кремом, наполеони та птіфури з Парижа, Реймса і Ґренобля, ромові бабки й пумпернікель з Берліна, мигдалеві й шоколадні торти з Відня, струдлі з Угорщини й пахлаву з Анкари. Щоранку Майло розсилав по всій Європі та до Північної Африки літаки, що тягли за собою довгі червоні рекламні