Читати книгу - "Королівство шахраїв"

із Чорного Серпанку. Будь-кого з них могли засікти й переслідувати. Ніну з Матаясом? Відана із Джаспером? Самого Каза? Варто було Пецці Роллінзу дізнатися про їхню схованку, він стежив за ними щомиті, просто чекаючи, коли вони розділяться і стануть вразливими.

Каз зіщулив плечі, і Ротті підлаштувався під його темп, змахи веслами скеровували човен дедалі швидше за течією. Йому потрібно було, щоб вони влилися до руху інших човнів і забралися якомога далі від Ван Екового будинку. Йому потрібно було дістатися до Солодкої Жили. Роллінзові люди переслідували Інеж та Ніну від Чорного Серпанку. Чому він відправив дівчат до силосів самих? Ніна та її дорогоцінні біженці. Цієї ночі не буде грандіозного звільнення гришників. Усі їхні плани полетіли під три чорти. «Я також приготував дещо особливе для Мари». До дідька помсту, до дідька його махінації. Якщо Роллінз заподіє шкоду Інеж, Каз розмалює Східну Клепку його нутрощами.

«Думай». Якщо один план луснув, ти вигадував інший. Якщо вони затискали тебе в кут, ти прорізав дірку в даху. Але Каз не міг виправити щось, на що не мав впливу. Його план став ненадійним. Він підвів усіх. Він підвів її. А все через те, що, коли справа стосувалася Пекки Роллінза, у Каза на очах наче полуда була. Джаспер уже може бути мертвим. Інеж може стікати кров’ю на вулицях Солодкої Жили.

Він повернув весла.

— Ми пливемо до району складів.

— А як щодо інших?

— Джаспер із Матаясом — бійці, а Пекка Роллінз у жодному разі не нашкодив би Кувею. Ми пливемо до Солодкої Жили.

— Ти казав, що на Чорному Серпанку ми будемо в безпеці, — запротестував Вілан. — Ти казав...

— Немає ніякої безпеки, — буркнув Каз. — Ані в Бочці. Ані деінде. — Він щосили натиснув на весла. Ані печатки. Ані корабля. Усі їхні гроші витрачено.

— Що ми тепер робимо? — тихенько запитав Вілан; його голос ледве можна було почути серед звуків води та інших човнів у каналі.

— Візьми пару весел і принеси якусь користь, — огризнувся Каз, — або я кину твою зніжену дупу у воду й дозволю твоєму батькові виловити тебе.

22. Ніна

іна почула їх раніше, ніж побачила. Вона влаштувалася між другим і третім силосами, звідки могла спостерігати за рухом Інеж і не зводити очей із караульного приміщення.

Інеж вилізла на силос, немов крихітний моторний павучок, рухаючись у такому темпі, що Ніна стомилася від самого споглядання за нею. Нахил був достатньо крутий, і вона майже не могла бачити Інеж, коли та опинилася на верхівці, тому Ніна не знала, як просуваються справи з кришкою люка. Проте Мара не вийшла на линву, коли Ніна подала перший сигнал, отже, в неї, мабуть, виникла затримка з дротами або з довгоносиком. Подавши другий сигнал, Серцетлумачниця побачила, як Інеж ступила крок у порожнечу.

Із того місця, де чекала Ніна, линва в темряві була невидимою і здавалося, що Мара левітує, хоча кожен її крок був точний і обдуманий. Ось — легеньке похитування. А тепер — невеличка поправка. Коли Ніна спостерігала за цим, її серце билося в сіпаних ритмах. З’явилося сміховинне відчуття, що, якщо вона дозволить власній зосередженості хоч на мить похитнутися, Інеж може впасти, наче Нінина концентрація та віра тримали дівчину в повітрі.

Коли Інеж нарешті дісталася до другого силосу, Ніні захотілося заулюлюкати, натомість вона коротко й безшумно станцювала. Потім Серцетлумачниця почекала, поки вартові знову з’являться в полі її зору із західного боку периметра. Вони зупинилися на кілька хвилин біля караульного приміщення і знову вирушили в путь. Ніна вже збиралася подати сигнал Інеж, коли почула гучний регіт. Вартові теж його почули й насторожилися. Дівчина бачила, як один із них запалив на даху караульного приміщення сигнальний ліхтар, викликаючи підмогу, — запобіжний захід на випадок неприємностей. Було добре відомо, що тут трапляються заколоти, а після хаосу в Західній Клепці напередодні Ніна не дивувалася, що вартові поспіхом покликали на допомогу.

Схоже було, що вона і справді їм знадобиться. Ніна впізнала команду головорізів із Бочки, щойно побачила їх, — це була огидна банда: усі високі, з міцними м’язами й надійно озброєні. Більшість людей мала пістолі, і це підказувало, що вони чекають на щось більше за швидку сутичку. На широких грудях одного з ватажків красувалася картата камізелька, а в руках він погойдував ланцюг. У нього на передпліччі Ніна побачила округле татуювання. З такої відстані вона не могла роздивитися деталі, але поставила б непогані гроші на те, що це — лев, який згорнувся калачиком. Десятицентові Леви. Хлопці Пекки Роллінза. Якого біса вони тут забули?

Ніна глипнула вгору. Інеж висипала довгоносика до другого силосу. Можна було лише сподіватися, що їм не було її видно. Але чого тільки хотіла банда Пекки Роллінза?

За кілька хвилин пролунала відповідь:

— Чув, що тут, у Солодкій Жилі, переховується Серцетлумачниця, — голосно сказав хлопець у картатій камізельці, далі погойдуючи ланцюгом.

«Ох, Святі, це вже погано». Невже Десятицентові Леви переслідували їх з Інеж від Чорного Серпанку? Інші теж вскочили в халепу? А що, як Пекка Роллінз і його банда знають про гришників у посольстві? Дехто з них порушив свої контракти, намагаючись покинути місто. Їх могли шантажувати чи навіть дещо гірше. Пекка міг продати їх шуанцям. «У тебе, Зенік, просто зараз є власні проблеми, — озвався голос у голові. — Припини перейматися порятунком світу й рятуй власний зад». Часом її внутрішній голос бував надзвичайно мудрим.

Один з охоронців силосу ступив крок уперед — радше хоробро, як подумала Ніна, демонструючи Десятицентовим Левам силу. Їй не вдалося почути їхню розмову. Папір із яскравою червоною печаткою перейшов із одних рук до інших. Вартовий передав його своєму напарникові, щоб той прочитав. За мить напарник здвигнув плечима. І тоді, на Нінин жах, вартовий подався вперед і відімкнув ворота. Ліхтар на даху караульного приміщення знову змигнув. Вони викликали підмогу.

Червона печатка. Ван Екові кольори. Це були його силоси, і вартові в жодному разі не ризикнули б відчинити ворота нікому, хто не мав би офіційного дозволу від їхнього роботодавця. Від висновків у Ніни голова пішла обертом. Чи можуть Ян Ван Ек та Пекка Роллінз працювати разом? Якщо так, то шанси Покидьків вибратися живими з міста щойно стали крихтами на тарілці, що