Читати книгу - "Війна Калібана"

Авасарала з довгим видихом, що перейшов у позіхання сіла на своєму ліжку:

- Я поки що не можу повернутися. Так воно не працює.

- Йобана гра! - крикнула Боббі.

- Так, - відрубала літня леді, - так, йобана гра. Моє керівництво наказало мені здійснити цю подорож. Якщо я зараз повернуся, мене спишуть. Вони будуть ввічливими і назвуть це раптовою хворобою або втомою, але вибачення які мені буде принесено одночасно стануть причиною, за якою мені більше не дозволять виконувати роботу. Я буду у безпеці але безсилою. Поки я роблю вигляд що виконую розпорядження, я можу працювати. Я лишаюся асистентом помічника у виконавчій адміністрації. В мене все ще є зв’язки, вплив. Якщо я зараз втечу, я це втрачу. Якщо я це втрачу, то тії гицелі можуть і шльопнуть мене – різниці не буде.

- Але, - втрутилася сержантка.

- Але, - вела далі жінка, - якщо я лишатимуся ефективною вони знайдуть шлях позбутися мене. Непередбачені проблеми зі зв’язком, наприклад. Якось утримати мене поза мережею. Якщо це станеться, я вимагатиму від капітана зміни курсу до найближчої станції для ремонту. Якщо я маю рацію, він мене не послухає.

- Ого, - здивувалася Боббі.

- Еге, - за хвилину і собі здивувався Котіяр.

- Ага, - закінчувала Кріс’єн, - коли це станеться, я проголошу це незаконним викраденням моєї особи а ви захопите для мене цей корабель.

Розділ тридцять перший: Пракс.

Різниці з тими, жахливими, першими днями на Ґанімеді, коли він складав список аби сказати собі робити хоч щось, не відчувалося. Просто тепер він шукав не тільки Мей. Він шукав Стрікленда. Чи таємничу жінку з відео. Чи когось, хто побудував секретну лабораторію. В цьому сенсі стало значно краще.

З іншого боку, тоді він шукав на Ґанімеді. Тепер поле пошуку включало всю Сонячну.

Часова затримка до Землі, або Місяця – якщо вже «Персіс-Строукс Сек’юріті Консультантс» розташувалась на орбіті а не внизу планетарного гравітаційного колодязя складала трохи менше ніж двадцять хвилин. Ця обставина робила звичайну розмову майже неможливою, тож на практиці, жінка з довгастим, немов сокира, обличчям на його екрані робила ряд промо-відео, який все ближче підходив до того, що хотілося почути Праксу.

- Ми обмінюємося розвідувальною інформацією з «Пінквотером», який наразі є охоронною компанією з найширшою фізичною і оперативною присутністю на зовнішніх планетах, - сказала жінка. – Ми також маємо контракт на спільні операції з «Аль-Аббіком» і «Стар-Геліксом». В таких умовах, ми маємо змогу діяти миттєво напряму, або за допомогою наших партнерів на всіх, у прямому сенсі цього слова, станціях чи планетах системи.

Пракс собі кивнув. Це було точнісінько те, що йому потрібно. Хтось з очима повсюди. З контактами повсюди. Хтось, хто має змогу допомогти.

- Я прикріпила реліз. Нам знадобиться платня за обробку запита, проте ми не стягуватимемо будь-яку іншу суму, до тих пір поки не узгодимо обсяг розслідування за яке ви готові нести відповідальність. Коли ми матимемо на руках узгодження, я надішлю вам розгорнуту таблицю і ми погодимо об’єм робіт що найкраще пасуватиме для вашого завдання.

- Дякую, - відповів Менґ. Він відкрив документ, підписав його і повернув. На швидкості світла він досягне місяця за двадцять хвилин. Двадцять хвилин назад. І хто-зна скільки проміж цим?

Це був початок. Як мінімум щодо цього було приємне почуття.

Судно було тихим, немов очікуванні чогось, та вчений не знав в точності чого саме. Прибуття на станцію Тихо, а далі він і сам не був в курсі. Покинувши свою койку він пройшов через пустий камбуз і драбиною, повз місток, піднявся у кокпіт. Маленьке приміщення було тьмяним, освітленим лише панелями керування і екранами високої роздільної здатності, двісті сімдесят градусів поля зору яких були заповнені світлом зірок, далеким сонцем і озією станції Тихо – оази у безмежній пустці.

- Йо, Доку, - з пілотського крісла озвався Алекс, - прийшов глипнути на шир?

- Якщо…тобто, якщо так можна.

- Нуанє. Я літаю без другого пілота відколи дали нам «Росі». Туво прив’єжиси. Що би

сталоси, ніц не чіпай.

- Не буду, - пообіцяв професор, вмощуючись у протиперевантажувальне крісло. На перший

погляд станція повільно виростала. Два кільця, що оберталися у протилежні сторони були не більше за палець, а сфера яку вони оточували трохи більшою за гумовий м’ячик. Так як вони підлітали ближче, то розмиті текстури по краям конструкції прояснились у вигляді масивних маніпуляторів і рам, витягнутих у перед на якийсь дивний, аеродинамічний кшталт.

Судно, яке будувалося, лишалося наполовину роздягнутим, керамічні і сталеві бімси виглядали у вакуумі немов ребра. Малесенькі світлячки спалахували в середині і назовні – зварювальники і ущільнювачі працювали задалеко для того, аби помічати їх окремо від вогників.

- Це будують для атмосфери?

- Нє. Виглєдає на «Чезапік». Чи буде ним. Він спроектований коби витримувати високе

прискорення. Десь я чув жи вони плануют розкочегарити тово доробало до чогось типу восьми g за пару місєців.

- По дорозі куди? – запитав Пракс, зробивши в голові побіжні розрахунки, - мета має бути

поза орбітою…будь чого.

- Йо. Він втіче далеко. За «Ново».

- Корабель поколінь що мав штовхнути Ерос на сонце?

- Той самий. Після того як план розваливси вони вирубали йому двигуни, і з того чьису він

собі десь крутитси. Незакінчений, тому вони не можут вернути го віддалено. Замісь того рихтуют перехоплювач. В надії жи ним будут керувале. «Ново» був гідним кавалком роботи. Якщо навіть його вернут, ніц не втримає мормонів від пускання Тихо з капелюхом за рішенням суду. Чекай, би лиш вони рознюхали як.

- А чому це так непросто?

- АЗП не визнає судів Землі чи Марсу, бо свій мают в Поясі. То переможенька в суді який ніц не вартий, або програш у тому, жи вартий.

- Ох, - відповів Менґ.

На екранах збільшувалась і обростала деталями станція Тихо. Пракс не був впевнений які саме риси надавали картині перспективу, але коли між якимись з наступних ударів серця було осягнуто масштаб і розмір станції, то йому аж дух забило. Виробнича сфера, немов дві повноцінні сільськогосподарські куполи приєднані нижніми частинами, мала півкілометра у попереку. Поступово вона росла, поки не заповнила увесь екран, світло зірок з якого було замінено