Читати книгу - "Служниця для божевільного графа, Делісія Леоні"

— Нітія сказала, що вона була у безвихідній ситуації. До того ж, Віторе, - король трохи подався вперед, - адже ти знаєш, що Ерманія була однією з підозрюваних. За нею було встановлено стеження. Ніхто не допустив би того, що вона задумала. Всі ми розуміємо, що в такому разі ми лише швидше наблизили мою смерть.

Я міцно стиснула зуби. Я навіть не знала, наскільки король... огидний тип!

— Тоді мені залишається попросити Її Величність, щоб вона простежила за своєю подругою. Я не хочу бачити Ерманію біля себе.

— А ти подумав, кому залишиш свою спадщину після смерті? Зізнаюся чесно, я в ній не зацікавлений.

— Я думав, це вже моя справа, — я відчула в голосі графа нетерпіння. Якби я знала, що з себе уявляє король, то напевно, не дозволила графу виїжджати за межі свого кабінету. Щось мені підказувало, що нічого доброго ця розмова графові не принесе.

— Ну, раз ти вирішив змінити перебіг подій, Віторе, — розвів руками і посміхнувся король. - Так тому і бути. Поки ти ще при здоровому розумі та ясній тпам'яті, і мої вороги тебе не дістали, ти маєш одружитися з Аурі Віссонте. Твій стан допоможе її сім'ї, і вони зможуть потрапити до Ради. Мені потрібна підтримка їхньої родини. Не тільки клан хоче моєї смерті, а й інші сили бажають відібрати в мене владу.

У мене серце зупинилося, а потім воно кудись упало. Кудись глибоко-глибоко. І я навіть почула як воно розбилося на тисячі та тисячі уламків.

— Вибачте, Ваша Величносте, але це неможливо...

— Це наказ, Віторе! - мов грім серед ясного неба, пролунав голос короля.

— Я не раз допомагав Вам, я неодноразово доводив Вам свою вірність, навіть здобувши погану репутацію в деяких колах, — обережно сказав граф, — я віддав за Вас своє життя. Не просіть мене про більше.

— Про більше? – здивувався король. - Віторе, схаменись. Аурі – одна з перших красунь королівства. До того ж, плекає до тебе найніжніші почуття. Одружитися з нею - не найжахливіший вчинок і не вимагає жодних жертв від тебе. Адже тобі все одно кому дістанеться твоя спадщина після смерті, адже так? Ще раз повторюю тобі, це мій наказ тобі. Інакше... можу анулювати твоє розлучення. Але я б на твоєму місці краще помер у ніжних та турботливих руках Аурі.

— Може, Ви забули, що я небезпечний для суспільства? - граф теж дозволив собі підняти голос, а я вся стиснулася від страху. Не знаю, чому раптом стало так страшно? Я стежила за чоловіком, боячись пропустити початок нападу.

— Аурі - просто створена для тебе. Вона втратила свою магію при народженні після нещасного випадку. Тобто, вона не є загрозою для тебе. А твоя... ця реса, - і король зневажливо кивнув у мій бік, - повинна простежити, щоб ти випадково не завдав шкоди своїй новій дружині. Все зрозуміло?

Я не почула, чи відповів граф чи ні. Мою увагу привернула... королева. Вона ввійшла через ті самі двері, якими увійшов король. Жінка була чимось схожа на леді Ерманію, тільки риси обличчя були м'якшими та ніжнішими.

— Віторе? Який сюрприз! Не знала, що ти сьогодні у нас у гостях.

Королева підійшла до чоловіка і стала біля нього, поклавши руку йому на плече.

Я встала та вклонилася, почула клацання і сіла назад на своє місце.

— Як твоє здоров'я? Стільки всього різного й моторошного говорилося про тебе, - навіть подумати було неможливо, що жінка бреше. Ось тільки я їй не вірила. Не вірила в її щирість.

— Не маю сумніву, що Ерманія в яскравих фарбах описувала мій стан, — з легким знущанням у голосі промовив граф.

— Віторе, ти мусиш її зрозуміти. Вона не відповідає за своїх батьків. Кожен би на її місці намагався вчепитися за життя при королівському дворі.

— О, так. Також вона не відповідає, що обдурила мене при укладенні шлюбу і виявилася зовсім не такою вже й невинною, якою хотіла б здаватися. І вже точно не вона намагалася мене опоїти любовним зіллям, чи не так? Як то кажуть, яблуко від яблуні далеко не падає.

— Віторе, вона моя подруга. І це питання закрите та більше не підлягає перегляду. До речі, ти не забув, що за тиждень у мене день народження? Ти запрошений. Разом зі своєю нареченою.

— Люба, не поспішай. Ми ще повинні переконатися, що Вітор справді безпечний для нас, – обачно попередив королеву її чоловік.

Жінка знизала плечима.

— Я не вірю Беррінгу. Я більше вірю, що чим довше проживе Вітор, тим довше в безпеці ми. До того ж це хороший знак, що він може так сильно протистояти паразитарній магії. Навіть не маючи Джерела. Значить, тебе їм зламати вже точно буде не під силу, - завершила з усмішкою королева.

— Віторе, ми здається відійшли від найголовнішого, - раптом знову заговорив король. - З якою метою ти просив аудієнцію? Яке твоє запитання до мене?

Я навіть не помітила, що граф мав якусь папку. За допомогою магії він передав її в руки королю, який спочатку просканував її на наявність забороненої чи паразитарної магії. Я не знала, що там знаходиться, але стежила за обличчям Його Величності.

— Не думав, що ти зрадиш своєму слову, Віторе.

— Я хочу дізнатися про Вашу відповідь, Ваша Величносте, — сухо промовив граф.