Читати книгу - "За жагою кохання. Книга 2, Катерина Воронцова"

Удвох.

- Мені подобається це місце, бухта Любові для польоту мого Метелика...

Аромати сухого літнього вечора змішалися з солоним бризом великої води, одвічну пісню океану час від часу прозаїчно перебивали крики сотні чайок, що влаштували на скелях свій пташиний ринок.

- Дан...

- Чшшшш, скажи мені...- зашепотів він гаряче і легенько прикусив шию.

- Не скажу. Тобі набридне,- вона посміхнулася і дражнячись відсторонилася.

- Ніколи не набридне, скажи, - Данило знову огорнув дружину в обійми, спіймав ротом світле пасмо біля скроні, гарячими опіками підібрався зовсім близько до губ.

- Я кохаю тебе, Дан, дуже кохаю, - Андріана теж шепоче і притискається до сильного гарячого тіла, їй так добре поруч із ним.

- Ммм, як смачно, з розуму мене зводиш, відьмочко зеленоока, - низький глибокий голос змушує серце несамовито калатати і Андріана впевнена, що Дан чує цей ритм кохання.

Він торкається її обличчя немов уперше бачить, чіпляє кінчиками пальців вії, губи, язик. І скрізь його гарячі руки, мов клеймо, що його вона вся, без залишку, йому тільки належить.

- Моя дівчинка маленька, моя дівчинка...

Дан як живий вогонь, що кров її запалює одним поцілунком, легким дотиком довгих сильних пальців.

- Я голодний за тобою, Андріано, - підняв її підборіддя, зазирнув в очі і вона легко побачила в їхніх глибинах грозові відблиски голоду. Стиснув гнучку талію, притягнув до себе, потерся стегнами, давши відчути наскільки сильне його бажання.

- Хочеш політати, Метелику? - лобом до лоба, очі в очі.

Вона мовчить і, дражнячись, негативно хитає головою, але сама вже на межі того, щоб зірватися в їхнє спільне божевілля.

-  Отже не хочеш... А  якщо так?

 Увірвався до ледь прочинених губ, проштовхуючи язика, переплітаючись з її і  вибиваючи з неї перший  стогін. Зірвав верх купальника й очманів від вигляду білосніжних грудей із рожевими гострими вершинками, не зміг стримати стогін, відчуваючи під долонями їхню пружну ніжність. Під його губами вершинки тверднуть і витягуються. Андріана відкидає голову назад і прикриває очі. Схопив довге розкішне волосся, потягнув, закидаючи голову і відкриваючи для себе тендітну ніжну шию.

- Скажи мені так, дівчинко.

Губами, язиком по горлу, нижче до ключиці, ледь дряпнув зубами шкіру і до грудей, збожеволівши від її запаху, від тремтіння тендітних рук на його стегнах.

- Дан... - тихим безпорадним стогоном

- Так... дівчинко, скажи мені своє так...

Поклав її на теплий пісок, намацав трусики, повільно стягнув їх зубами.

- Будь ласка, - видихає вона хрипко й кусає й без того припухлі губи.

- Так чи ні? - йому потрібна її відповідь.

Її «так» було особливим фетишем Северського, він раз по раз вибивав із неї це «так», руками, губами, глибокими поштовхами в податливе тіло. Проводить ротом по шовковистій шкірі живота, обводить вологим язиком маленький акуратний пупок...

- Візьму тебе зараз, Андріано? Розумієш? - тихо загарчав, клаптиками волі стримуючи себе.

- Так, - Метелик уже в передчутті польоту. - Будь ласка, Дан, так, так, так!!!

Він обхоплює її коліна.

- Полетіли, дитинко.

Є погані чоловіки, є хороші. А є Северський. І він найкращий. Для мене. Він став моїм ангелом-охоронцем, чудовими ліками для серця і тіла, моїм Всесвітом, що тримає мене у своїх надійних руках. Він зумів стати чарівником, бо його турботою всі мої мрії здійснилися. Я була вдячна Дану за увагу до мого життя, для нього нічого не здавалося порожнім або не важливим, якщо це стосувалося мене. Він стояв за мною в хороші дні й попереду - в погані дні. Після ходіння по муках моя пошарпана нервова система потребувала терапії, тому Данило знайшов Ларису Вікторівну, психіатра від Бога. Вона допомогла мені піднятися на ноги й стала моєю найкращою подругою, попри різницю у віці між нами в п'ятнадцять років. З кожним місяцем я почувалася краще і через пів року попросила Дана прибрати від мене охорону. Я перестала озиратися на всі боки щоразу, коли виходила на вулицю. Серце більше не робило спроб вискочити з грудей, якщо траплялося раптом побачити десь високого брюнета в чорному. Лікування зап'ястя пройшло успішно і восени я змогла відновити навчання в консерваторії, а через рік закінчити з відзнакою. Одразу після випускного відбулося наше весілля. Здається Дан планував цілу коронацію, але я попросила його просто милу урочистість, без фанатизму і діамантів у тортах.

- Дівчинко, весілля має бути тільки таким, яким хоче жінка, - він усміхнувся так спокусливо, що в мене мурашки помчали по тілу одна перед одною, на випередження.

Я дуже рада була бачити серед запрошених  Світлану Олегівну, тітку Любу з Ярославом та його байкерами. Настя, щоб привітати нас, спеціально прилетіла з Італії, де проживала вже кілька місяців, вийшовши заміж за іноземця. А Лєрка просто на весіллі підчепила собі нового бойфренда. Незабутній медовий місяць ми провели в Норвегії, тим самим чоловік виконав моє давнє бажання, він не забув. Він взагалі ніколи не забував те, що було важливим для мене, для нас. А потім була напружена робота в Данила, а в мене на рік наперед розплановані гастролі. Іноді чоловік супроводжував мене на концерти. Мені подобалося, коли він сидів у першому ряді й усміхався, бо знав, що я граю для нього.  Варто сказати, що Кирило повернувся в країну, щоб відшукати мене, коли я зникла. І Данило, і Ангел дуже здивувалися, впізнавши один в одному рятувальника і врятованого. Я була рада за Кирила, коли двома роками поспіль він нарешті знайшов собі дівчину до серця. Пара лікарів-хірургів стала нашими добрими друзями, кілька разів на рік ми обов'язково бачилися коли наша сім'я відпочивала в Штатах, а Кирило і Джессіка жили там і працювали.