Читати книгу - "Примхлива мрія, Agrafena"

І це правда! Відразу за дверима, що ведуть на дах, нас зустрічало багатобарвне море запашних квітів. По обидва боки від доріжки, викладеної сірою із золотистою облямівкою плиткою, були справжні клумби.

Я зробила кілька кроків уперед, жадібно розглядаючи неповторну красу найрізноманітніших рослин, що відкрилася моєму погляду. Запах ароматних екзотичних квітів дурманив і п'янив як міцне вино.

Які ж це були квіти! Справжнісіньке диво!

Чого тут тільки не було – ближче до доріжки розмістилися крихітні рослини, які створювали живий бордюр. Різноколірні бутони розсипалися, немов хтось розкидав бісер по зеленій траві. Трохи далі можна було побачити більші кущики, які були всипані яскравими суцвіттями. Їхні витончені голівки злегка колихалися від легкого вітерця. На сонці, крапельки води, залишені невеликою зрошувальною установкою на пелюстках квітів, виблискували, як дорогоцінні камені.

Ще далі гордо красувалися напівчагарнички. Їхні гнучкі стебла з великим різьбленим листям і пишними квітами плавно рухалися, ніби танцювали під мелодію, яку чули тільки вони.

"Щоб жити, потрібно сонце, свобода та маленька квітка," – сказав одного разу великий казкар Андерсен.

А чи вистачить стільки квітів, скільки я бачу зараз, щоб саме життя перетворилося на казку?