Читати книгу - "Останній страх, Алекс Фінлі"

— Вони зробили мені аналіз крові, — продовжував Еван, — у Томмі нульова негативна. Як і в Дені.

Лів пополотніла.

— Лікар випхав мене за двері, сказавши, що він не в змозі пояснити мені, як таке може бути, але я не можу бути донором. Люди з групою крові АВ не можуть бути донорами чи навіть родичами тих, у кого нульова група з негативним резусом.

Очі Лів налилися сльозами:

— Так ти знав? Знав протягом усього часу?

Він кивнув.

— Тоді чому?..

— Тому що він все одно мій син, — твердо відповів Еван. Він довго збирався сказати дружині, що йому відомо: Томмі не його біологічний син. Але так і не зміг примусити себе.

По щоках Лів струменіли сльози:

— Вибач, мені дуже, дуже шкода….

Еван обняв її за плечі, пригорнув до себе, приклав палець до губів, закликаючи не шуміти, щоб не почула Меґі.

Лів відчула слабкість. Ковтнула води з пляшки:

— Я не знаю, що тепер…

— Ти мене кохаєш? — запитав Еван.

Вона поглянула на чоловіка.

— Олівіє Пайн, ти мене кохаєш?

— Так.

Вона дивилася на нього сповненими відчаю і тривоги очима.

— Тоді більше нічого не треба казати.

Вони помовчали. Лів намагалася втамувати тривогу, хоча руки ще трусилися, а тіло здригалося, мов у лихоманці.

— Я хочу, аби ми відродилися, — прошепотів Еван, щоб Меґі не почула, — щоб ми знову стали таким, як колись. Хочу повернути свою родину.

Лів схлипнула:

— Я так давно про це мріяла.

І витерла сльози долонею.

Вони почули якийсь звук зі спальні Меґі. Лів швиденько витерла сльози, а Еван тим часом утупився в екран комп’ю­тера, намагаючись поводитися невимушено.

І тут Лів сказала те, від чого їхній маленький світ захитався:

— Якщо то була не кров Дені, — якщо в нього не нульова група з негативним резусом, — тоді чия?

Еван уважно глянув на неї, не промовляючи ні слова, аж поки вона знову не зблідла, мов стіна.

— Ноєва? — пробелькотіла вона.

— Ні, його сина. Цим пояснюється той факт, що після вечірки ніхто більше не бачив Шарлот. Цим пояснюються плітки про другого хлопця. І те, чому Семпсон замінив зразки крові, адже вони з Ноєм були друзями. Вони замінили зразки крові Кайла Брауна на кров Дені.

— То виходить, що дитинка в Шарлот була не від Дені, — прошепотіла Лів, — вона була від Кайла.

Саме в цю мить із спальні вийшла Меґі.

— Що відбувається? — запитала вона, уважно поглянувши на батьків. — Що сталося?

— Ми знайшли його, Меґі-дівчинко, — відповів Еван, — ми його знайшли.

Розділ 62. Меґі Пайн

Раніше

Меґі здивовано вирячилася на батьків.

— Повірити не можу, татку, ти таки зумів!

Її голос тремтів від хвилювання, вона й сама була мов натягнута струна.

Батько теж ніяк не міг заспокоїтися. Він міцно стиснув руку дружини і відповів:

— Не я один, а ми всі. І найбільша заслуга — твоя, Меґі-дів­чинко. Твоя!

Серце Меґі колотилося як шалене:

— Але навіщо Кайлу Брауну було вбивати її? Не розумію.

— Не знаю навіщо. Може, вона завагітніла від нього, а він не хотів, щоб це якось вплинуло на його майбутнє й кар’єру.

— Можливо, він хотів приховати це від усіх, — додала мати.

— Ви думаєте, що його батько… — Меґі не договорила. Ной завжди був на їхньому боці, він був палким борцем руху «Свободу Дені Пайну» — так само, як вони. Вона відчула спустошеність від зради. Отже, він не допомагав, він відволікав суспільну думку. Кайлів друг Рікі вказав на присутність Невідомого Гостя на вечірці. Саме Ной Браун привернув увагу кінош­ників до гіпотези з Розтрощувачем.

— А хто тоді отой тип із рубцем на губі й дівчина? — запитала Меґі.

— Можливо, якісь аферисти або придурки. Чи, може, їх найняв Ной, щоб збити нас зі сліду, коли дізнався, що дружина детектива Семпсона передала мамі докази.

Але Меґі його слова не переконали. Навіщо тоді їм заманювати Пайнів до Мексики? Навіщо робити фальшиве відео, щоб переконати їх, ніби Шарлот жива? Але з відповідями на всі запитання можна було й зачекати.

— Я напишу повідомлення Метові!

Меґі так розхвилювалася, що у неї навіть запаморочилося в голові. Вона повернулася до спальні і впала на ліжко. Від’єднала мобільний від зарядки і відкрила опцію, щоб відправити повідомлення Мету. З чого почати?

Несподівано думки почали плутатися. Кімната захиталася перед очима. Її занудило, вона спробувала підвестися з ліжка.

Але не змогла поворухнутися.

Що відбувалося?

І тут її ніби струмом вдарило.

Силует. Якийсь чоловік виходив із туалету! Меґі спробувала підскочити, закричати, але її ніби паралізувало. Та що ж це відбувається?! Серце калатало як шалене, ледве не вилітало з грудей, але вона не могла поворухнутися. Її тіло не слухалося команд, які подавав мозок. Підводься! Ну ж бо, вставай! Але вона ніби заклякла, перетворилася на нерухому колоду. Чоловік тим часом наближався.

О господи, то це ж він! Допоможіть! Тату! Але слова завмерли в горлі. Її охопила паніка.

Меґі ще відчувала телефон у руці. Могла рухати очима, перевела їх на порожнє поле повідомлення, що збиралася написати Метові. Вона спробувала поворухнути пальцем. Було важко, але той послухався. Меґі відкрила галерею з фото, натиснула на потрібне. Останнє з тих, що зробила. Фото парочки. Чоловіка, що тепер був у її кімнаті! Меґі спробувала відправити його, але палець не слухався.

Вона непритомніла. Останнім зусиллям змусила себе віддати команду пальцеві, і той торкнувся до екрана. Тепер фото парочки було прикладено до повідомлення Мету. Залишалося натиснути на «відправити».

Чоловік