Читати книгу - "Сильмариліон"

— Її не зламали, — сказав, і прикрив їй очі, й сидів незворушно поруч неї, а довкруж насувалася ніч. Ревіли незмовкно води Кабед-Наерамарту, проте Гурін не чув ані звуку й нічого не бачив, і нічого не відчував, бо серце його закам’яніло у грудях. Але налетів холодний вітер і гостро вперіщив його в обличчя дощем; тоді він стрепенувся, і в мить зайнялася у ньому лють, опанувавши розсудливість, і єдиним його бажанням стало прагнення помститися за всі свої кривди та за кривди свого роду, і він, стражденний, звинувачував усіх, із ким коли-небудь стрічався. Потому Гурін підвівся і насипав побіля Кабед-Наерамарту із західного боку каменя могилу для Морвен; і витяв на камені оці слова: Тут спочиває також Морвен Елезвен.

Розповідають, що провидець і гравець на арфі на ймення Ґліруін із Бретілу склав пісню, в якій співалося, що Камінь Безталанних не осквернить Морґот і не звалять його довіку, хіба би море поглинуло суходіл; так воно, правду кажучи, згодом і трапилось, але Тол-Морвен і досі самотньо стоїть у водах поза новими узбережжями, створеними в часи гніву валарів. Однак Гурін там не спочив, бо судьба гнала його далі й за ним невідступно йшла Тінь.

І от Гурін переправився через Тейґлін і подався на південь стародавньою дорогою, що вела до Нарґотронда; й він побачив далеко на сході самотню височину Амон-Руза і пригадав, що там скоїлося. По якомусь часі Гурін дістався до берегів Нароґу і наважився перетнути бурхливу ріку по завалених каменях мосту, як це перед ним зробив Маблунґ із Доріату; і став він перед понищеними Дверима Фелаґунда, опираючись на патерицю.

Тут треба сказати, що після відходу Ґлаурунґа Мім-дрібногном відшукав шлях до Нарґотронда, і пробрався у зруйновані чертоги, і привласнив їх, і сидів там, обмацуючи золото й самоцвіти, перепускаючи їх звільна крізь пальці, позаяк жахнющий дух Ґлаурунґа і сам спогад про нього тримав на відстані тих, хто міг би пограбувати гнома. Та от надійшов старець і став на порозі; Мім же виступив уперед і запитав, що привело його. А Гурін сказав:

— Хто ти, що перешкоджаєш моєму входу в дім Фінрода Фелаґунда?

Тоді гном відповів:

— Я Мім; і задовго до того, як ті гордії прийшли з-за Моря, гноми вирили чертоги Нулуккіздіна. Я повернувся для того, щоби забрати належне мені; я-бо останній зі свого народу.

— Тож тобі не доведеться надалі розкошувати спадком, — мовив Гурін, — я-бо Гурін, син Ґалдора, — повернувся з Анґбанда, а сином моїм був Турін Турамбар, якого ти не забув; саме він убив дракона Ґлаурунґа, а той спустошив оці чертоги, де нині сидиш ти; й від мене не приховано, хто зрадив Драконів Шолом Дор-ломіну.

Тоді, не на жарт переляканий, Мім умовляв Гуріна взяти, що той схоче, лише зберегти йому життя; проте Гурін не зважив на його благання і порішив гнома на місці, перед дверима Нарґотронда. Тоді ввійшов досередини і на хвилю затримався в тій моторошній місцині, де скарби Валінору лежали розсипані на долівці у тьмі та ветхості; проте розповідають, що коли Гурін вийшов із руїн Нарґотронда і знову став попід небом, то виніс із величезних куп тільки одну-єдину річ.

Відтак Гурін подався на схід і дійшов до Сутінкових Озер понад Водоспадом Сіріону; там ельфи, котрі охороняли західні кордони Доріату, схопили його і привели до Короля Тінґола в Тисячу Печер. І от Тінґола сповнили подив і сум, коли він поглянув на нього й упізнав у тому похмурому та зістареному чоловікові Гуріна Таліона, Морґотового бранця; проте привітав його щиро і виявив шанобу. Гурін не відповідав Королю, натомість витяг із-під плаща ту єдину річ, яку забрав із Нарґотронда; і то виявилася не будь-яка коштовність, а величний Науґламір — Гномівська Пектораль, яку колись давно виготовили для Фінрода Фелаґунда майстри Ноґрода та Белеґоста, — найуславленіше з усіх їхніх творінь у Прадавні Часи, яке сам Фінрод за життя цінував понад усі скарби Нарґотронда. І Гурін пожбурив коштовність під ноги Тінґолові з несамовитими та гіркими словами.

— Одержуй свою платню, — кричав він, — за те, що так добре догледів дітей моїх і дружину! Це-бо Науґламір, чия назва відома багатьом ельфам і людям; я приніс його тобі з темряви Нарґотронда, де Фінрод, мій родич, зоставив його, перш ніж рушити разом із Береном, сином Барагіра, сповняти твоє, Тінґоле з Доріату, доручення!

Тоді Тінґол поглянув на величний скарб, і впізнав у ньому Науґламір, і прекрасно зрозумів, що Гурін мав на увазі; та жаль, який переповнював його, змусив стримати гнів і стерпіти Гурінові кпини. І нарешті заговорила Меліан, мовивши:

— Гуріне Таліоне, Морґот зачаклував тебе; той-бо, хто дивиться Морґотовими очима, добровільно чи з примусу, бачить усе викривленим. Довго плекали сина твого Туріна в чертогах Менеґрота, і виявляли до нього любов і пошану, гідну сина Короля; і не з Королевої чи моєї волі він полишив Доріат, аби ніколи вже не вернутись. А згодом дружина твоя та донька знайшли тут прихисток, шанобу й зичливість; і ми, як тільки могли, намагалися відрадити Морвен од подорожі до Нарґотронда. Голосом Морґота докоряєш ти нині своїм друзям.

Дослухавшись до слів Меліан, Гурін стояв непорушно і довго вдивлявся Королеві в очі; й там, у Менеґроті, якого й досі Пояс Меліан оберігав од тьми Ворога, він розгадав правду всього, що трапилось, і скуштував-таки повноту горя, яке відміряв йому Морґот Бауґлір. Гурін уже не мовив про минуле, а, нахилившись, підняв Науґламір із того місця, де він лежав перед троном Тінґола, і подав йому, сказавши:

— Візьми ж нині, володарю, Гномівську Пектораль як дар од бідаря та як пам’ятний знак про Гуріна з Дор-ломіну. Судьба моя звершилася, Морґот досягнув мети; але рабом його я не залишуся.

Потому він повернувся і вийшов із Тисячі Печер, і всі, хто стрічав його, відступали перед ним; і ніхто не намагався зупинити його відхід, як ніхто й не знав, куди він подався. Проте кажуть, що Гурін, позбавлений будь-яких прагнень і жадань, звідтоді не хотів жити й, урешті-решт, кинувся в західне море; так знайшов свою смерть наймогутніший із воїнів смертних людей.

Коли ж Гурін пішов із Менеґрота, Тінґол поринув у довге мовчання, втупившись поглядом у величний скарб, що лежав у нього на колінах; і йому спало на гадку, що Пектораль слід переробити і вправити в неї Сильмарил..