Читати книгу - "Втрачена пара, Алена Бондар"

Глава 60

Я так солодко спала, але треба відривати себе від подушки.

– Кріс, маємо ще час? -- сонно промовила, будильник не чула, але за внутрішніми відчуттями потрібно вже вставати. -- Мила, я перша у душ. Ти не проти? -- бубоніла собі під ніс та буквально змусила себе встати.

Іду з заплющеними очима у душ. Як спати хочеться. У бібліотеці не заснула -- вже добре. Інакше загрожувало б мені бойове розфарбування на частині обличчя від сторінок.

Залізла в душову, почала купатися. Кріс змінила гель для душу?

Майнуло в сонній свідомості. Такий самий у Марка. Так, бувають збіги. Вимкнула воду. Намагалася намацати халат, наче пам'ятала, що поклала його сюди. Але у ванній кімнаті лише рушники. Гаразд, обмоталась ним та пішла одягатися. На ходу сушила волосся рушником і від цього нічого не бачила.

-- Мила, вставай, а то запізнишся, -- Кріс гальмувала та мовчала. - Ти ж знаєш сьогодні надто важливий день і я не чекатиму на тебе.

– Що такого важливого має статися сьогодні?

Цей баритон я впізнаю завжди.

Це Марк, але що він робить у нашій кімнаті?

І де Кріс? 

Завмерла, навіть перестала сушити волосся. Повільно розігнулась та подивилась на нього.

А цей гівнюк спокійно розвалився на моєму ліжку і вставати не поспішає.

-- Ти не переплутав кімнату з просоння? – гнівно глянула на нього, а йому хоч би що.

– Я там, де мушу бути, – спокійно відрізає. Задоволено усміхаюся. Мія спалахує ще більше. Маленька ще не зрозуміла де опинилася.

– Ану пішов геть з моєї кімнати! – гаркнула. Зараз мені однаково, якщо я розбуджу сусідів.

-- Як грубо, – підвівся на ліктях. – А я хочу, щоб ти допомогла мені прийняти душ, – широко посміхаюся. У Мії дар мови пропав. -- Угода відьмочко.

Та як він...

Угода, гаразд, буде тобі угода.

Скинула рушник з себе, відкинула той, яким сушила волосся, все одно доведеться заново сушити. У Марка очі розширились. Оглядав мене. Від цього погляду пробігли мурашки, а потім фізично відчуваю дотик у тих місцях, де він затримував погляд.

– Передумав? -- поманила пальчиком його за собою.

Пішла назад у бік ванної кімнати і зараз стала помічати дрібні деталі. Озирнулась і зрозуміла, що це не моя кімната. Або Марк за ніч встиг переїхати, або я в нього.

-- Озирнулась? -- нависаю над нею. У Мії розгублений погляд. До неї тільки дійшло, де вона. Але вона напрочуд швидко бере себе у руки та крокує до ванної кімнати.

Налаштовую воду і чекаю, поки він приєднається. Розливаю гель для душу по долонях, нам не знадобиться мочалка. Відкидаю її геть із душової. Марк простежив за цим польотом і приєднався до мене.

Повністю оголений, знає, який ефект створює. І безбожно користується цим.

Нічого, скоро зітру цю усмішку з твого обличчя.

Провожу долонями по шиї, опускаюсь на груди. Від дотиків мені стає спекотно, але вчасно відсмикую себе. Намилюю ще раз долоні та повертаюся до грудей.

Марк невідривно дивиться мені у вічі, а я не можу підняти свої. Заворожено дивлюся на свої ж рухи. Впиваюся нігтями йому у шкіру і проводжу ними з плечей до паху. Залишаю криваві борозни.

Марк загарчав, але не зупинив мене. Набираюсь сміливості ще більше. Заходжу за його спину та повторюю свій маневр зі спиною. Виразно залишаю десять подряпин від нігтів. Але мені цього здається мало ...

Впиваюсь нігтями в його сідниці та проводжу по них.

Дивлюся на своє мистецтво...

Кров сочиться з подряпин, або регенерація повільно працює, або я щільно ввігнала нігті під шкіру.

Він стоїть нерухомо, тільки на спині всі м'язи напружені та кулаки стиснуті.

Мабуть, мені час. Швиденько вибігаю у кімнату, надягаю свій сарафан та біжу до дверей. Зачиняю їх та чую гучний рик. Не перевірятиму як він. Боюся приб'є мене.

Побігла до себе швидше.

***

Стою у душі й тихо хренію. Коли побачив бешкетний блиск у її очах, зрозумів, що маленька, щось задумала, не заважав. Вона просто подряпала мене до крові. Моя маленька фурія. Люблю її вибуховий характер.

Коли вона доходить до кипіння -- це амазонка в плоті. Чорт...

Та я збудився від неї такої. Швидко ополоснувся і пішов на заняття.

Цікаво, що за день такий особливий сьогодні?

У коридорі зіткнувся з Матвієм, друг вирішив відвідати навчання. Плескав мене по плечу, а я зашипів.

-- Марку, ти чого? – здивувався Матвій.

– Мія вирішила перевірити на міцність мою спину та груди своїми кігтиками, -- усміхнувся згадуючи свою дівчину. – Незабаром заживе.

-- Так у вас квітково-букетний період... -- простягнув і розсміявся.

Смішно йому. Нічого, посміюся і я, коли він зустріне свою пару. Не заздрю малій. Матвій полюбоює поділити дівчину на двох. Власник у ньому ще не прокинувся.

Зайшли на полігон, перемовляючись. Міхи знову не було, батько завантажив його на повну.

Відразу шукаю очима мою красуню і знаходжу. Вона мило розмовляє з відьмаками. Здається Макс зустрічається з її подругою, а ось другий не зрозуміло...

***
 

Як я скучила за навчанням. Коли побачила хлопців, одразу накинулася на них з розпитуванням. Вони мене запевнили, що нічого цікавого я не пропустила. Макс цікавився щодо Кріс, Кір активно розповідав про тренування. Не забуваючи про все це перемішувати з анекдотами. Я так сміялася, мабуть, весь полігон мене чув. Живіт вже болить.

Настала тиша, повернула голову і помітила професора Меля, а з ним трьох хлопців та одну дівчину.

У них усіх було синє волосся. Не може бути... На всі очі дивилася на мінарів.

Цього разу жарти хлопці не висловлювали, мабуть, їх попередили заздалегідь.

– Доброго дня, студенти, -- Мель окинув усіх поглядом. Зауважив, що сьогодні Ленкур у строю. Це добре. – Хочу представити вам студентів раси мінари. Вони до нас на кілька тижнів. Ті, хто добре себе проявлять, зможуть вирушити з ними на батьківщину до Бурської академії.