Читати книгу - "Екзорцист"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Не знаю, отче Даєр. Я просто не знаю. Ось ви приходите до Бога й хочете з’ясувати, чи Він є, але Йому потрібні мільйони років для того, щоб виспатися, бо інакше він стає дратівливим. Ви розумієте, про що я? Він ніколи нічого не каже. А от коли мова заходить про диявола… — Вона подивилася на Даєра. — З дияволом усе інакше. Я можу в нього повірити, фактично я вже, мабуть, повірила. А знаєте чому? Бо саме цей паскудник робить усі рекламні ролики.
Даєр якусь мить із любов’ю на неї дивився, а тоді неголосно сказав:
— Але якщо все зло, що існує у світі, змушує вас повірити в диявола, Кріс, то як ви поясните існування у світі добра?
Кріс не відводила очей від Даєра. Ці слова змусили її замислитися й спохмурніти, аж поки врешті-решт вона відвернулася й легенько кивнула головою.
— Ніколи про це не думала, — пробурмотіла вона. — Ви маєте слушність. — Сум і шок від смерті Карраса оповивали її меланхолійною імлою, але вона спробувала зосередитися на цьому невибагливому запрошенні до світла й надії, пригадавши, що їй сказав Даєр, проводжаючи Кріс до авта після поховання Карраса на єзуїтському цвинтарі кампусу. «Ви б не зайшли на хвильку до нас?» — запитала вона його. «О, я був би радий, але не можу пропустити учту», — відповів він. Побачивши її спантеличений вигляд, пояснив: «Коли помирає єзуїт, ми влаштовуємо святкову учту. Для нього це тільки початок».
— Ви казали, що в нього були проблеми з вірою?
Даєр кивнув. Кріс опустила голову й похитала нею.
— Не можу в це повірити, — вимовила розгублено вона. — Я ще в житті не стикалася із сильнішою вірою.
— Машина вже тут, мадам!
Немовби прокинувшись зі сну, Кріс гукнула у відповідь:
— Гаразд, Карле! Ми вже йдемо! — Вона підвелася, і Даєр теж. — Ні, не поспішайте, отче. Я лише піду нагору по Реґану.
Даєр замислено кивнув.
— Гаразд. — Він думав про загадковий вигук Карраса: «Ні!» — а тоді тупіт ніг нагорі перед тим, як той вистрибнув із вікна. Щось тут було незрозуміле, міркував він. Але що? Кріс і Шерон пригадували все дуже нечітко. А ще Даєр постійно думав про той загадково радісний вираз очей Карраса. І ще щось там було, пригадалося йому: якесь неймовірно світле сяйво… але чого? Він цього не знав, але йому здалося, що це скидалося на радість перемоги. Тріумфу. Непоясненним чином ця думка викликала в ньому піднесення. Йому стало легше на душі. Рушив до передпокою, тримаючи руки в кишенях, а тоді притулився до одвірка, дивлячись, як Карл допомагає водієві завантажити речі в багажник лімузина. Даєр витер чоло: надворі було волого й задушливо. Він озирнувся, почувши за спиною кроки. Це спускалися сходами, тримаючись за руки, Кріс і Реґана. Вони підійшли до нього. Кріс поцілувала його в щоку, тоді лагідно торкнулася щоки рукою, зазираючи в сумні очі священика.
— Усе гаразд, Кріс. Я маю відчуття, що все буде добре.
— Ну й чудово, — відповіла Кріс. Вона подивилася на Реґану. — Сонечку, це отець Даєр, — сказала вона. — Привітайся з ним.
— Приємно познайомитися, отче Даєр.
— І мені дуже приємно познайомитися з тобою.
Кріс зиркнула на годинника.
— Мусимо вже йти, отче.
— Було чудово побачитися. Ой ні, зачекайте! Я мало не забув! — Священик дістав щось із кишені пальта. — Це належало йому, — сказав він.
Кріс подивилася на чудотворний медальйон на ланцюжку, що лежав на простягнутій долоні Даєра.
— Святий Христофор. Я подумав, що ви, мабуть, воліли б це мати.
Кріс доволі довго дивилася мовчки й замислено на медальйон, нахмуривши брови й немовби сумніваючись, що їй робити, а тоді поволі простягла руку, узяла його, поклала в кишеню пальта й сказала Даєрові:
— Дякую, отче. Так. Так, це правда. — Тоді вона поквапила Реґану: — Ходімо, сонечку, — але, беручи доньку за руку, Кріс зауважила, що та спохмурніла, прикипівши поглядом до круглого римського комірця-колоратки єзуїта, немовби раптом пригадавши забуту печаль. Тоді вона зненацька простягла руки до священика. Молодий священик здивовано нахилився, а Реґана, поклавши руки йому на плечі, поцілувала єзуїта в щоку, після чого, забравши руки, спантеличено відвернулася, немовби дивуючись, чому вона це зробила.
Кріс раптом відчула, що її очі стали вологими, вона швидко відвела погляд, схопила Реґану за руку й сказала хриплим голосом:
— Ну все, нам справді треба поспішати. Ходімо, сонечку. Попрощайся з отцем Даєром.
— Па-па, отче.
Даєр усміхнувся й помахав на прощання рукою зі словами:
— До побачення. Безпечної вам дороги додому.
— Отче, я подзвоню вам із Лос-Анджелеса, — кинула Кріс через плече. Лише пізніше вона почала розмірковувати, що він насправді мав на увазі, кажучи «додому».
— Бережіть себе.
— Ви теж.
Даєр дивився їм услід. Коли водій відчинив їм двері, Кріс обернулася й помахала, а тоді послала повітряний цілунок. Даєр помахав у відповідь, дивлячись, як вона сідає на заднє сидіння лімузина поруч із Реґаною. Коли авто почало рухатися, Реґана пильно дивилася на Даєра через заднє вікно, аж поки лімузин завернув за ріг і зник з очей.
Даєр глянув ліворуч, почувши, як завищали гальма. То було поліційне авто. З нього виліз Кіндермен. Він швидко обійшов авто спереду, помахав рукою й поспіхом рушив до Даєра, гукаючи:
— Я прийшов попрощатися.
— Вони щойно поїхали.
Детектив засмучено застиг на місці.
— Справді? Я запізнився?
Даєр кивнув.
Кіндермен подивився з жалем на Проспект-стрит, опустив голову й похитав нею.
— Ох! — пробурмотів він. Тоді подивився на Даєра. Підступив до нього й турботливо запитав: — Як там дівчинка?
— Виглядала добре. Цілком добре.
— Це прекрасно. Немає справді нічого важливішого. — Детектив підняв руку й глянув на годинника. — Ну, знову до справ, — сказав він, — знову до праці. Бувайте, отче. — Він відвернувся й рушив до поліційного авта, але враз зупинився, повернув голову й допитливо глянув на священика. — Ви ходите в кіно, отче Даєр? Любите фільми?
— Ну, звичайно.
Кіндермен обернувся й наблизився до Даєра.
— Я маю контрамарки, — сказав він із притиском. — І то на сьогоднішній вечірній сеанс у «Байоґрефі». Ви б не хотіли піти?
— А що там крутять?
— «Буремний перевал».
— І хто в ролях?
— Хто в ролях? — Детектив звів докупи брови, глянув з-під лоба й грубувато буркнув: — Сонні Боно в ролі Гіткліфа, а Шер грає Кетрін Ерншоу. То ви йдете чи ні?
— Я вже це бачив.
Детектив зиркнув на єзуїта, тоді відвернувся й сумовито пробурмотів:
— Ще один! — А тоді знову глянув на Даєра з усмішкою, узяв його попід руку й поволі повів тротуаром. — Мені оце пригадався один
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Екзорцист», після закриття браузера.