BooksUkraine.com » Фентезі » Таємниця Квітки Життя, Вероніка Вієрі, Михайло Мішин 📚 - Українською

Читати книгу - "Таємниця Квітки Життя, Вероніка Вієрі, Михайло Мішин"

23
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Таємниця Квітки Життя" автора Вероніка Вієрі, Михайло Мішин. Жанр книги: Фентезі. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 85 86 87 ... 95
Перейти на сторінку:

Ніби два химерні яскраві потоки, їх промені пройшли крізь простір. Час сповільнився і раптово завмер. Мить стала вічністю і все навколо поглинула дивна тиша. Промені притягнулися могутньою магічною силою один до одного. Вони з’єднались у польоті й, яскраво спалахнувши, злились в один промінь. Щойно народившись, він засяяв пурпурним кольором.

Подвійний промінь вдарив по напівпрозорому щиту. Пролунав різкий дзвін з відлунням, що нагадувало звучання фальшивої ноти. Щит розлетівся на уламки, ніби розбите скло.

- А щоб тебе! - вилаявся Кірк і ухилився від променя.

Він став блідим, мов смерть. Того, що сталося, маг точно не очікував.

З блискавичною реакцією, він підбіг до короля і рвучко підняв його. Потім затулив себе Петронієм від подвійного променя. Вихопивши кинджал, що був у короля на паску, Кірк приставив його Петронію до горла. Тепер король Петроній був його живим щитом!

- Не знаю, що то за трюк ви зробили, але так просто вам це не мине! Можете стріляти своїми променями скільки влізе! - у голосі Кірка звучала і злість, і досада, і ледь прихований страх.

В цей момент приземлився Толій. Стефан хутко зістрибнув на землю. Тим часом лицарі на землі почали приходити до тями.

Поволі піднявшись, Алессіо з оголеним мечем повільно почав наближатися до Кірка. Артур та інші лицарі теж стали наближатися до мага, намагаючись оточити його.

Дівчина не зогледілась, як зістрибнувши з орла, їм на допомогу поспішив вже й Антоній.

Кірк намагався задкувати, щоб не потрапити в їх коло, тягнучи за собою короля. Але, очевидно, зрозумів, що кожна згаяна секунда тепер не на його користь.

- Слухайте уважно, недобиті жалюгідні мейолльці! Ось вам моє останнє слово і ваш останній шанс. Або ви зриваєте Квітку і доставляєте її самотужки на мій корабель. Або я вб’ю вашого нікчемного короля. Часу у вас до ранку.

У наступну мить маг щось пробурмотів собі під ніс. Навколо нього утворився велетенський закручений у трубу вихор повітря. Почувся свист сильного вітру. Пісок із землі піднявся догори, запорошивши всім очі. Повітряна спіраль швидко піднялася й полетіла кудись у напрямку моря, забравши у своїх обіймах мага і короля.

Свист вітру вщух. Навколо зависла тиша.

Та той порив шаленого вітру підняв цілу бурю в душі Артура.

- Кірк викрав батька! Я не зміг врятувати його!

- Старий, як світ, шантаж, - сказав Алессіо. - Чого ще очікувати від мага, що зв’язався з піратами?

- Я негайно відправляюсь визволяти батька! - гарячково вигукнув Артур.

- Я з тобою. Тепер ми знаємо, що можемо дошкулити Кірку, - нарешті озвалася і Софія.

В цю мить всі погляди звернулися на неї.

- Артуре, я так розумію, з юною захисницею майже всі тут знайомі. То вже й мене нарешті познайом, - попросив Алессіо.

- Так. Це моя подруга, Софія. Вона дивним чином через чарівну книгу потрапила до нас з іншого світу.

Хлопець, трохи зніяковівши, глянув на дівчину:

- Софіє, познайомся з моїм учителем Алессіо, про якого я тобі розповідав.

- Багато чула про вас і вашу школу, - з повагою сказала Софія, підійшовши до нього.

Алессіо привітно посміхнувся дівчині.

- Ти вчасно допомогла. Я здивований тому, що сталося. Якщо ваші з Артуром промені, з’єднавшись в один, змогли пошкодити захист темної магії… Не такий уже і всесильний Кірк.

До них підійшли ближче два чоловіки, що за віком були набагато старші за Стефана, Антонія й Артура.

- Софіє, познайомся й з іншими лицарями. Це Лука і Карло. Вони з особистої охорони короля Петронія, - представив їх Алессіо.

Лицарі кивнули дівчині головою. Та вигляд у них був пригнічений.

- Нам тепер потрібно визволяти нашого короля, - сказав, звертаючись до них, учитель. - Ніхто тут вас не судить. Проти магії Кірка ви були безсилі. А ваша мужність і сила духу потрібні тепер всім нам.

В цей час і Антоній зі Стефаном підійшли ближче.

- Пропоную зараз же всім разом дістатися на корабель Кірка, - озвався Стефан. - Так у нас все-таки буде більше шансів його перемогти й врятувати короля.

- Я - за, - відповів Антоній.

- Когось одного я можу миттю віднести на корабель Кірка. Та це не вихід. Як бути іншим? - озвався нарешті Толій.

- А, може, віддамо Кірку ту Квітку, та й по всьому?! Жили ж ми раніше якось без неї! - знову озвався Антоній. - Визволимо Його Величність. А Кірк нехай бере її й забирається геть!

- З глузду з’їхав?! Та король тебе б за таку пропозицію… - обурено відповів Артур.

- А якщо зібрати всіх чоловіків, хто ще здатен тримати меч? Нам допомога не завадить. Раптом на кораблі повно піратів? - запропонував Лука.

- І як всі туди дістануться? Може, вплав? - саркастично поцікавився у приятеля Карло.

- Та про що ми сперечаємося весь цей час?! - вигукнув Артур. - Там батько поруч із тим головорізом! Я навіть думати не хочу, що може статися. Кірк вбив маму, а тепер батька забрав у полон. Невже ви не розумієте, що я не можу просто тут бути та очікувати слушної нагоди чи вдалої ідеї!

- А тепер нам всім треба замовчати й заспокоїтись, - нарешті втрутився Алессіо. - Нехай кожен послухає свій дух лицаря, а не гнів чи докори сумління. Та й мені потрібно поміркувати про все, - відповів учитель.

Алессіо трохи відійшов і зосереджено дивився кудись в далечину.

Антоній зі Стефаном і Толієм про щось перемовлялись. За хвилину Толій здійнявся в небо і полетів у напрямку моря.

Артур підійшов до Софії.

- Дякую, що прийшла на допомогу. Але чому ти не повернулася додому? Щось сталося?

- Та нічого особливого, Ваша Світлосте. Просто відчула, що… у такий час теж хочу бути поруч із захисниками міста.

- Це ж треба, ти опинилась поруч у найвирішальніший момент!

- Рада, що нагодилась вчасно, Ваша Світлосте, - з притиском на останніх словах відповіла Софія

- Що ти торочиш оте своє ”Ваша Світлосте”, - роздратовано почав Артур, але за мить вже іншим тоном додав, - пробач, я хотів тобі розповісти про себе, але чекав нагоди. А потім всі ці події одна за одною. Мені подобалось, що ми просто друзі. Без отого “Ваша Світлосте”.

1 ... 85 86 87 ... 95
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Таємниця Квітки Життя, Вероніка Вієрі, Михайло Мішин», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Таємниця Квітки Життя, Вероніка Вієрі, Михайло Мішин"