Читати книгу - "Злочинна союзниця - імператриця? , Аліна Скінтей"

— Естаре, я не твоя підлегла, — її голос був спокійним, але твердим, ламаючи тишу, яка на мить осіла в повітрі. — І якщо думаєш, що я піду, коли тобі загрожує небезпека, то ти мене зовсім не знаєш.

Естар глянув на неї, і на мить у його погляді промайнув відтінок суму, але лише на мить. Його очі блиснули рішучістю.

— Тессо... це не місце для героїчних вчинків. Ти не розумієш, з чим маєш справу.

— А я готова дізнатися, — Еліанора вперто дивилася на нього, розуміючи, що відступати зараз означало зрадити не лише його, а й саму себе.

— Прокляття Тессо! — гримнув Естар складаючи печатки захисного бар'єра, який розповсюдився по всій залі запечатуючи присутніх й захищаючи палац.

Тіньова постать здригнулася, немовби роздратована непокорою, її форма почала розпадатися і витягуватися в химерні потоки диму, що звивалися, наче змії, навколо захисного бар'єра. Її палаючі очі блиснули яскравіше, а голос рознісся по залі, змішуючись з лунким тріском її нечистої енергії:

— Бар'єр? Ти наївний, імператоре, якщо думаєш, що це мене зупинить. Мене прикликали не для того!

Еліанора міцно стиснула медальйон у руці, відчуваючи холодний метал, який трохи заспокоював її вогонь страху і відданості. Вона розуміла, що залишитися поруч означає ризик, але її рішучість залишалася незламною. Вона зробила крок вперед, вкотре кинувши виклик імператору.

Тіньова постать, неначе вичікуючи момент, здійнялася, і її руки, витягнуті з чорного диму, почали пробивати бар'єр з усієї сили. Імператорові захисні печатки здригнулися, немовби з тядкістю стримуючи силу вторгнення.

Естар підняв руки, примножуючи свою магію, яка згустками виривалася із його пальців і перепліталася з лініями бар'єра, зміцнюючи його.

— Якщо ти залишаєшся, — тихо, майже з благанням сказав він, не відводячи погляду від Тенебра, — будь готова до найгіршого. І знай, я тебе не врятую, якщо це буде на шкоду королівству.

Еліанора кивнула, готова прийняти його слова та наслідки. Тепер вона мала не просто бути поруч, а й довести, що вона - його союзник у цій боротьбі.

— Так вчиняють гідні правителі, — криво вона йому всміхнулася, на її руках також спалахнула магія. — На інше, я і не розраховувала!

Тінь ринулася вперед, розірвавши бар’єр яким його намагався Німріан стримати, ніби той був зроблений з павутиння. Естар намагався вчасно відреагувати, але швидкість, з якою атакувала Тенебра, здивувала навіть його. Чорні, мов смола, мацаки спрямувалися до Естара, а інші - до Еліанори, обираючи своїх цілей з безжальною точністю.

Естар вивільнив магію, створюючи щільний щит навколо себе і додатково закріпивши щит всередині зали, буквально замикаючи всіх присутніх в капсулі. Зіткнувшись з ним, Тенебра відскочила, але миттєво знайшла слабину й прорвалася далі. Вона змінила напрямок і різко атакувала Еліанору. Жахливої форми тіньовий мацак простягнувся до неї, немовби вирішивши розправитися з нею спершу.

— Тессо, остерігайся! — вигукнув Естар, в його голосі звучало ледь помітне відлуння паніки.

Еліанора спробувала відскочити, але Тенебра була занадто швидкою. Темний мацак вже наближався, і їй здалося, що зараз він дістане її, як змія. Та саме в цей момент Німріан, не вагаючись, кинувся вперед затуляючи її собою, підставивши своє тіло під удар. Удар тіні вдарив його в груди, і він випустив болісний стогін, коли темна енергія охопила його, впиваючись у його тіло.

— Естаре! — вигукнула Еліанора, простягаючи руки до нього, охоплена жахом.

Темрява поглинала його силу, висмоктуючи життя і магію. Однак Естар залишався стійким, стискаючи зуби, і все ще тримався на ногах, хоча тінь стискала його все сильніше, не маючи наміру послаблювати хватку.

— Тессо... Я забороняю... тобі ризикувати заради мене, — хрипів він, обертаючись до неї, але його обличчя було спотворене болем. 

— Нічого не говори!

Еліанора різко сконцентрувала свою силу, піднявши руки і відпустивши магію, яка здійнялася яскравим сріблястим сяйвом, зустрічаючи темний мацак Тенебра і, здавалося, обпікаючи їх своєю чистою енергією. Імпульс світла проник у темряву, і тінь розчинилася на мить, випускаючи Естара з лещат. Той важко опустився на коліно, втомлений, і не встиг він щось сказати, як в залі прочинився портал.

— Йди туди, звідки прийшов! — Еліанора випустила ще одну хвилю сяйва, яка змусила Тенебра буквально впасти в прочинений портал.

Та варто було порталу зачинитися, звук оплесків пронісся залою.