Читати книгу - "Яничари, Кулик Степан"

Двоє братків розташувалися біля входу в магазин, на той випадок, якщо комусь із покупців буде мало таблички. Ще один здоровань спирався плечима на одвірок дверей, з який виглядав Вест. Четвертий бандит, більше схожий на двостулкову шафу, ніж на людину, вставши ззаду, наче кіт над мишею, нависав над дівчиною. П'ятий, на вигляд найінтелігентніший і, судячи з манер, старший у п'ятірці, говорив, уперши долоні в прилавок.

— Це дуже погано, мала, що ти не почула моє попередження і не підготувалася до зустрічі, — він докірливо похитав головою.

— Я не… — зробила слабку спробу відповісти Уну, але амбал, що стоїть за її спиною, тихо кашлянув, і та злякано замовкла.

— Настільки погано, що в мене зовсім зіпсувався настрій… — засмучено продовжив ватажок. — Тож вибачай, мала. Ти винна, тобі й виправляти. Як вважаєте, хлопці? — Він театрально витримав паузу, звертаючи увагу всіх і посилюючи зміст наступної фрази. — Їй довго доведеться старатися, щоб воно в мене піднялося?

— Го-го-го! — дружно заіржали бандити, вловивши у сказаному сороміцький натяк.

— Ображаєш, Стіве… — захлинаючись сміхом промовив той, що затуляв Весту. — Така лялька миттю впорається.

— Факт, бос… — кивнув один із тих, хто охороняв вхід.

— І про нас не забудь… — промимрив амбал і поклав свої лапи Уні на плечі. При цьому його долоні виявилися на пару дюймів ширшими. — Ми теж у ділі…

— Базару нема, хлопці. Відсоток з боргу великий. На всіх вистачить… — засміявся ватажок, названий Стівом, нахиляючись через прилавок до дівчини. — Ну, що мала? Все зрозуміла, чи пальцем показати? Втім, — чоловік вдав, ніби задумався, — якщо ти не хочеш, то й ми примушувати не будемо. Підпалимо твою халупу відразу та й по всьому… Отримаєш страховку та й розрахуєшся. Вибирай сама.