Читати книгу - "Коли ти поруч , Кері Ло"

Ми лежали так близько, що я чудово чула його серцебиття. Від нього пахло свіжістю гелю для душу й тим особливим ароматом, який я так любила.

Я зручніше влаштувалася й заплющила очі. Аж раптом різко їх розплющила, коли Тимофій задер мою кофтинку й поклав руку на живіт, ніжно його погладжуючи.

Доня одразу ж відреагувала на доторки свого тата штовхнувшись йому в долоню. Я відчула, як Тимофій усміхається. Знову заплющила очі, насолоджуючись його присутністю та доторками.

— Емі, ти вже думала про ім’я для донечки? — тихо запитав він.

— Думала, але нічого не сподобалося, — так само тихо відповіла я. — А ти?

— Нууу… мені подобається одне ім’я.

— Яке?

— Соломія.

— Соломія… — повторила я, ніби смакуючи ім’я. Красиво. Соломія Тимофіївна.

— Угу. Соломійка, або коротко — Соля.

— Мені подобається, — пробурмотіла я, відчуваючи, як починаю провалюватися в сон.

Донечка теж заспокоїлася, мабуть, відчувши, що її тато поруч. Нам із ним так тепло та затишно.

Перед тим як остаточно заснути, я відчула, як Тимофій поцілував мене в маківку й ще сильніше пригорнув до себе.

А далі мені наснився прекрасний сон, де ми лежимо так само, а Тимофій зізнається мені в коханні.