Читати книгу - "Книга імен"

— А от твій друзяка тут, може, ще живий, — голос у нього затремтів. — Отже, якщо ти не рвешся в новий бій, пропоную обговорити все на поверхні, — поки ми ще можемо звідси вибратися.

Йаель стала пліч-о-пліч із Девідом і спрямувала пістолет Доміно на Ділона.

— Девіде, але ж він щойно врятував тобі життя, — розважливо сказала вона.

У Девіда в голові все закрутилося, коли він спробував скласти докупи і те, як Ділон розкроїв голову Доміно, і саму його появу в бункері, і вбивство Єви, і зникнення паспорта.

— Обережно, — гукнув Ділон, побачивши, як Доміно тягнеться вхопити Девіда за штанину.

Девід розвернувся і з розмаху зацідив Темному янголу ногою в щелепу. Голова Доміно відкинулася набік, тіло обм'якло, і він знепритомнів. Тоді вони втрьох чкурнули до задніх сходів.

— І що ж ти тут робиш? — наполягав Девід.

— То довга історія. Коли ти розповів мені про гебрейські літери на своєму агаті, це пробудило один спогад. Я бачив дещо подібне раніше. Перевірив одну книжку про юдейську магію, — чи немає там чогось про самоцвіти, — Ділон трохи захекався дорогою до сходів. — І знайшов цілий розділ про магічне коштовне каміння у нагруднику первосвященика.

— Далі, — видихнув Девід.

— Багато років тому в Римі я познайомився з одним єпископом. Пізніше його звинувачували в сексуальних домаганнях до хлопчиків. До тих бідолашних, яких він запрошував щотижня до себе на сніданок із Біблією. Я пригадав його перстень. Незвичайний — гладко-шліфований рубін із гебрейськими літерами.

— Рубін із нагрудника Аарона? — вигукнула Йаель. Щоки її палали від швидкого бігу сходами нагору.

— Я вистежив його в шотландському селищі. Забрав камінь. Щоб повернути його синам Ізраїлю. А потім знайшов цю дивну карту Таро серед його подорожніх документів.

Ділон був дуже сильним і здоровим, і все ж йому було важко дихати.

— Він увесь час повторював, що мусить встигнути на літак до Лондона. Тож і я вирушив туди. У Гітроу зустрів одного німця. З такою самою картою. Приєднався до нього, опинився тут. А тепер твоя черга розказати мені, що тут усе-таки відбувається?

Вони були на півдорозі до майданчика. Девід різко зупинився, забувши про жорстокий біль, що ятрив кожну клітинку його тіла.

Йаель і Ділон стояли поруч, притиснувшись до поручнів, і хапали ротом повітря.

— Тут Стейсі, — жорстко відповів Девід. — Ці маніяки хочуть знищити світ. Оті голоси... оті імена, що я чув, належать людям, яких оці монстри методично вбивали. Стейсі — одна з них, можливо, остання. Ми повинні знайти її та визволити звідси!

— Хай допоможе нам Бог, — засмагле обличчя Ділона зблідло. — Де вона?

— Не знаю. Можливо, ти хочеш переговорити з Богом і допоможеш нам дізнатися, — вицідив Девід крізь зціплені зуби. — Перш ніж вони нас упіймають і вб'ють.

олоси лунали голосніше.

«Я рухаюсь у правильному напрямку, — подумала Стейсі. — Але чи зможу я вилізти там, де вони знаходяться?»

Вона поповзла швидше, відчуваючи, як пил забиває їй легені. Пальці чіплялися за вентиляційні отвори з пластиковою обшивкою, як у жилих будинках. Голоси доносилися з отвору неподалік.

Раптом, коли вона опинилася біля повороту знову, голоси залунали так, ніби жінки знаходилися просто під нею. Стейсі обмацала обидві стінки в пошуках вентиляційних граток чи ще одного люка. Мабуть, він тут не один.

Дівчинка переповзла через поворот. Лізти назад було важче, — і тут вона вперше застрягла. Сяк-так протиснувшись, вона знайшла, що шукала, — люк, подібний до того, який вона відчинила, коли той чоловік підсадив її до шахтного колодязя.

Дуже обережно, затамувавши подих, вона вхопила кришку з двох боків і почала потихеньку штовхати. Кришка була важкою, як і та перша, але коли Стейсі вдалося трохи її зсунути, можна було зазирнути в нижній тунель. Вона чула жінок, — тепер вони були зовсім близько.

— Може, ти хочеш боротися й померти, Ірино, а от я хочу залишитися живою, — схлипувала одна.

Відповіла їй дівчина з гортанним голосом.

— Якщо тобі подобається бути боягузкою — будь, але я... я хочу повернутися до свого Маріо. Нехай загину — але спробую.

Стейсі відсунула кришку на останні кілька дюймів. Отвір був не менший за той, через який вона пролізла. От тільки підлога була далеко внизу.

Вона глибоко вдихнула та просунула ноги в отвір, спираючись ліктями об стінки тунелю, і повисла досить високо над підлогою.

Уяви, що ти — Майкл Джордан, який щойно вкинув м'яч у кільце, — наказала вона собі й учепилась у нижній край люка.

Трошки повагалась — і відпустила руки.

Упала Стейсі, сильно забивши гомілку.