Читати книгу - "Випадковий наречений, Ann Averina"

Рік потому

Настя

Колись мої переконання стосовно свого подальшого життя здавались мені непохитними і непорушними. Проте тепер  всі мої переконання здаються смішними і дещо дитячими. Як я могла будучи у здоровому глузді відмовлятися від кохання і жіночого щастя? Відмовлятися від турботи, ніжності, будучи впевненою, що мені це не потрібно. Тепер я знаю і вірю, випадковості не випадкові. Максим зʼявився в моєму житті тоді дуже вдало. Він показав мені весь спектр емоцій, які я здатна відчувати, кохаючи. І зараз я розумію, що до зустрічі зі своїм чоловіком я просто існувала, запевняючи себе в тому, що танці це і є все моє життя. Як же я помилялась. Виявляється найважливішим в житті, є зустріч зі своєю другою половинкою, яка стане опорою і підтримкою у всьому. Разом ми можемо подолати будь які труднощі. Навіть тоді, коли мене звільнили з театру, з подачі Ельвіри, Макс підтримав мене і не дав застрягнути в депресії. Ельвіра і справді виявилась коханкою Олега Ярославовича, продюсера. І саме він попросив мене звільнитися за власним бажанням. Роберт, режисер постановник театру, був просто в сказі. Він посварився з Олегом Ярославовичем і звільнився одразу за мною. Він не зміг усвідомити, що мене, таку старанну танцівницю театру виганяють без причини. І я, відчувши що в цьому є і моя провина, дала контакти Кріса Еванса, попередньо з ним поговоривши. І ось, вже більш як півроку, Роберт гастролює разом з Крісом Америкою. Щодо Кріса, то він своїми залицяннями дотиснув Керолайн і вже кілька місяців вони щаслива сімʼя. Я була неабияк рада, але на їх весілля в мене не вийшло полетіти, нажаль. Але натомість Кріс пообіцяв приїхати до нас в гості.

Іра зі Святом були щасливими закоханими, які не помічали нікого крім себе. Вони навіть примудрилися запізнитися до нас на весілля, при тому що Іра була подружкою нареченої. Але я на неї не ображалася. Так, безперечно, це був найважливіший день в моєму житті і я хотіла щоб все пройшло ідеально, але коли я дивилась на Іру, яка прямо таки сяяла від щастя, не могла її висварити. Вона заслужила на справжнє жіноче щастя. Неабияких зусиль їй довелося прикласти, щоб знову навчитись довіряти. Та все ж вона здалась від наполегливості Свята, і просто була поруч з ним маленькою закоханою дівчинкою. Доречі ці закохані голубки тиждень тому полетіли відпочивати до океану і крім кількох спільних фотографій на фоні океану, більше ніякої звісточки від них. А в нас між іншим заплановане відкриття танцювальної студії через тиждень. Після свого звільнення, спочатку я влаштувалася до студії, де працювала Іра. Але через певний час власниця студії продала її, і ми з Ірою залишилися без роботи. Тоді наші хлопці запропонували нам відкрити свою студію, і не залежати ні від кого. Ми спочатку вагалися, бо боялися що не потягнемо. Але Макс зі Святом були налаштовані рішуче, і з їх підтримкою ми почали розробляти детальний план відкриття та роботи студії. Яна з Сергієм нам теж допомагали, давали поради, дивились із нами приміщення для студії. Загалом жили на два міста. Але потім в один момент кинули все і переїхали у Львів, ближче до нас. Яні ми запропонували місце тренера в нашій студії, і вона радо погодилась. А Сергій призначив генерального директора у столичній компанії і тепер разом з Максом керують Львівською філією.

- Айй. - Виринула зі своїх думок, і викрикнула схоже надто голосно, адже Макс злетів з другого поверху нашого будинку, який ми придбали після весілля, і вже навколішки стурбований сидів біля мене. 

- Щось болить, кохана? - Запитав погладжуючи руку. 

- Ні, коханий, просто твоя донечка сьогодні надто активна. - Всміхнулася я, погладжуючи свій округлий животик. - Я вже кілька разів за сьогодні отримала від неї добрих стусанів по ребрах. 

- Справжня танцівниця росте, як і її мама. - Всміхнувся і поцілував животик.

Макс дуже піклується про мене з маленькою. Не відпускає нікуди надовго, постійно намагається бути поруч. Навіть роботу переніс додому, щоб бути постійно зі мною. Хоч як я не намагалась його переконати, що вагітність це не хвороба, він навідріз відмовлявся що небуть слухати. Він буде чудовим татком, я в цьому впевнена.

- Дзвонив Сергій, казав, що вони приїдуть до нас за півгодини. Стефа дуже скучила за своєю сестричкою. Уявляєш, вона вже склала сумку з іграшками і взяла кілька книжок, щоб показати їх маленькій. 

- Наша донечка ще не народилася, а вже матиме іграшки і книжки. - Засміялась я.

- Стефа сказала, що вона все бачить і відчуває. 

-Така маленька, а все розуміє як доросла. 

- Так. Наша Стефа розумна не за роками.

- Це точно. Ой. Треба ж щось приготувати. - Сказала я, підводячись. 

- Не хвилюйся, кохана. Я вже замовив доставку, та і Сергій мав заїхати до мами. Вона нам там вже спакувала щось смачненьке. 

- Я так і готувати перестану.

- Не перестанеш. Просто зараз тобі треба більше відпочивати. 

- Ага, зроблюсь лінивою, і що будеш робити? - Обурилась я, і надула губки як мала дитина.

- Буду кохати тебе ще сильніше. - Сказав мій коханий чоловік і поцілував.

Ще якийсь час ми сиділи і просто насолоджувалися життям. Все чого ми так довго прагнули, вже є. Велика родина, кохання, і наша маленька донечка, яка активно танцює в мені.

- Де моя сестричка? - Пролунав голос Стефи у вітальні. Ми навіть не помітили, як швидко пройшли ці півгодини. 

- Твоя сестричка ще в животику. Ти нічого не пропустила. - Сказала я, цілуючи дівчинку. Вона вже залізла до мене на коліна, обійняла мене і почала пожладжувати животик. 

- Діанка, коли ти вже народишся, я вже хочу гратись з тобою. - Запитала мала, нахнюпившись. 

- Діанка? - Збентежено запитала я в Яни, яка підійшла і поцілувала мене. 

- Стефа вже кілька днів ходить і каже, зо в тебе в животику сидить Діанка. Не знаю звідки вона так вирішила.

- Гарне імʼя. Я теж про нього думала. Правда, Макс? - Звернулась до чоловіка, який підійшов слідом.

- А що, Левицька Діана Максимівна, звучить, правда? - Посміхнувся Макс.