Читати книгу - "Бомба для голови"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
…Ах, Осака, Осака, божевільне місто! Європа, Америка, Азія, Марс — усе тут змішалося, сплавилося воєдино яскраве синьо-жовто-червоне нічне суцвіття реклам, які осліплюють, тричі віддзеркалені в мокрому асфальті, в шибках вітрин, у лиснючих капотах чорних автомобілів… Осака, Осака, шалене місто, все в пульсації життя, яке ні на хвилину тут не затихає, все в гомоні, галасі, шумі — найбільш неяпонське місто в Японії, найбільш японське місто в Азії!
«Що нового він може мені сказати про Ганса? — думав Люс, ступаючи слідом за Онумою по вузеньких вуличках Сідзукусі. — Про Дорнброка мені більше нічого не треба. Мені тепер треба бачити Ісії. Тоді все закільцюється. Їй же Ганс, мабуть, усе-таки сказав про містера Ліма».
Онума ввійшов у невеличкий — всього лише п'ять столиків — бар. Хазяйка привітала його люб'язно:
— Ласкаво просимо!
Дві дівчини зняли з Люса дощовик і супроводили його до маленького столика під сходами, які пахли свіжою сосною й вели нагору, в житлове приміщення.
— Ви полюбляєте сиру рибу? — спитав Онума. — Я хочу запропонувати вам сусі. Це дуже смачно: сира риба й рис. Деякі європейці не можуть їсти сирої риби, але на цей випадок ми припасаємо макахуру, тобто ікру. Або восьминіг, він не такий фізіологічний.
— Я люблю сиру рибу. І сире м'ясо. І взагалі, найбільше мені подобається їсти їжаків, — відповів Люс.
Онума трохи посміявся — кожна нація має право жартувати по-своєму — і спитав:
— Був важкий переліт?
— Ні, все нормально…
— Не дуже стомились?
— Це ви про їжаків? Пробачте мені: це я так жартую.
— Ні, це ви пробачте, що я не зрозумів вашого гумору, — відповів Онума.
Як тільки до їхнього столика підійшли дівчата й принесли целофанові пакетики з гарячими вологими серветками, напаханими парфумами, з обличчя Онуми зійшло напруження, і воно стало непроникливо спокійним.
«Таке ж обличчя було в Хоа, — подумав Люс, — коли він сказав на чорних сходах, що я народився щасливим, бо мені врятував життя випадок».
«А взагалі випадок спрямований проти людей, — сказав тоді Хоа. — Народження, зрештою, як і смерть, випадкові». Він тоді тричі повторив, що випадок урятував мені життя. «Якби не було поїздки в цей «Олд Айленд» і я не зрозумів, що ви справді розгнівані поведінкою містера Річмонда (я це до кінця зрозумів, коли ви так злякалися містера Річмонда, злякалися біля таксі; я його теж дуже злякався, я взагалі боюся білих, — тільки тому я погодився виконати прохання містера Лао…), ви б щезли. Я ж нічого проти вас не мав… Ви заважали містеру Лао, помічникові голови Ліма. Я спостерігав за вами в клубі й зрозумів, що порішити вас буде легко, бо чините опір ви тільки на словах — на ділі ви безпорадні. Але ви дійсно надзвичайно сильні в словах. Спершу я не дуже вас розумів, містер Люс, — вів далі Хоа, — ви завжди і всім говорили правду, а я не розумів, як це можна говорити всю правду: це значить залишити себе беззахисним… А потім я зрозумів, що ваш прийом дуже дійовий: брехня примушує тримати в голові тисячі версій, брехня тренує розум людини, без брехні неможливий прогрес, містер Люс, а коли брехні протистоїть правда, тоді, значить, людина, яка говорить правду, покладає надії на свої інстинкти, таємні провидіння — вона впевнена, що й у брехні співрозмовника їй відкриється істина».
Онума сказав:
— Сусі треба неодмінно мочати в соєвий соус, це надає їжі особливого колориту, лише соя може поєднати рис і сире м'ясо тунця в єдиний ансамбль ласощів. Ні, ні, мочайте ще сміливіше, містер Люс… Знаєте, краще я називатиму вас Люсо-сан, добре?
— «Сан» — це пан?
— Я не перекладав би так. «Чіо-Чіо-сан» популярна у вас у Європі. Ви перекладаєте «Чіо-Чіо-сан» як «Мадам Баттерфляй»… Але ж це неправильно. «Нічний метелик під час грози здається чорним, а вранці він помирає білим, як сонце в туманний день…» Це середньовіччя… Я так переклав би ім'я героїні опери… «Сан» має не одне значення — безліч. Взагалі, ієрогліфіка досить багатозначна. «Сан» — це вияв поваги при звертанні до людини… Ні, я не хотів би перекладати цей ієрогліф як «пан». Мені слово «пан» не подобається, дуже не подобається… «Сан» не можна перекласти на вашу мову. Тільки ієрогліфіка спроможна передати істинне значення «сан». До речі, у чому я був не згодний з Мао, так це з його спробою реформувати мову, перевівши ієрогліфи на латинський шрифт…
— Ви цікавитесь експериментом Мао?
— Вип'ємо саке, поки воно гаряче. Нашу горілку треба пити дуже гарячу. Тут подають чудове саке з Іокогами. Подвійна очистка, причому наш рис змішаний з південнокитайським, трошечки жовтуватим. Тут справді особливе саке.
— Дуже смачне. І сусі прекрасне. Ніколи не думав, що у вас така чудова їжа…
— Ну, це ми тільки починаємо екскурс у нашу кулінарію, Люсо-сан. Вас ждуть сюрпризи… Редактор комуністичної газети якось сказав мені, що він згоден помиритися з феодалізмом на базі народної японської кухні.
— Ви також комуніст, Онума-сан?
Онума засміявся:
— Ви правильно звернулися до мене. Деякі європейці кажуть «Онума», деякі — «містер Онума», і все це ображає мене. «Онума-сан» — це дуже приємно. Добре, що ви саме так звернулися до мене. Інколи доводиться підказувати, і тоді вже не так приємно, коли тебе називають за правилами. Сюрприз завжди приємний. Ні, я не комуніст… А ви?
— Я їх поважаю.
— Ви член партії?
— Для художника членство в партії не обов'язкове.
— А я до комуністів ставлюся погано.
— Вітаєте Мао і не любите комуністів…
— Я не пов'язую особистість Мао із загальнозначимим комунізмом. Мао — лідер азіатської країни, яка за двадцять років перетворилася в могутню державу…
— Сама по собі чи з допомогою Кремля?
Онума ніби й не почув запитання Люса.
— Мао, — провадив він своє, — звернувся до
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Бомба для голови», після закриття браузера.
