Читати книгу - "Хроніка війни. 2014—2020. Том 2. Від першого до другого «Мінська»"

сотні. А 15 лютого їхня бригада таки вийшла на ротацію: Володя не дожив до неї три дні. Сумую  за ним... отак ляжу спати й думаю: «Володю, як би я хотіла тебе побачити, поговорити, посекретнічати, щось порадити, чи розрадити, а чи в тебе чого попросити, отак обійняла б його й більше нікуди не відпустила. Так ще вдень малий мій бігає і забуваєшся з ним трохи, а вночі такий гіркий ком підпирає в горлі, що сльози самі ллються. І то до сих пір таке... Страшно засинати, розуміючи, що Володі більше ніколи не буде. І в мене немає пояснення, чому він пішов... і чому всі інші, ті найкращі, пішли йдуть досі за ним...

ВЛАДИСЛАВ ТРЕПКО (06.06.1986 — 12.02.2015). 30 ОМБр

Влад був у лавах медичної роти, ведучим хірургом у тридцятій бригаді, але попри таку посаду він рятував «трьохсотих» просто на полі бою. Один із таких рейсів, коли Влад ще встиг врятувати пораненого, «запустивши» його серце, — став для самого медика фатальним. Зі свідчень його побратимів, по машині Владика чітко гатила ворожа бронетехніка, і Влад тільки встиг накритипораненого своїм бронежилетом, як поруч авто впав снаряд, осколки від якого зрешетили Влада. Але він навіть перед смертю виконав свій обов’язок медика: врятував життя пораненому. Ціною свого...

ВІТАЛІЙ ПОСТОЛАКІ («АПОСТОЛ») (20.02.1965 — 12.02.2015). 128 ОГПБр

— Віталік, сину! — Калина Миколаївна втішилася дзвінку, бо ніяк не могла додзвонитися от уже тиждень, а сьогодні ще й був його день народження. — Сину, тиде?

— Это не Виталик, — сухо й дуже виразно відповів голос російською. — Ваш сын погиб под Дебальцевым.

— Не погиб, нет, это же его телефон, його телефонзвонит мне! Кто вы?

— Я — солдат.

Калина Миколаївна й досі не знає, чи то був російський найманець, чи місцевий сепаратист, чи український воїн, який просто розмовляв російською і не знав, як сказати матері про свого загиблого побратима. Її син разом з одинадцятьма побратимами полігу бою 12 лютого на спостережному пункті базового табору підрозділу. Лише в час нетривалого «перемир’я» тіла спробували вивезти на Артемівськ, до моргу. Але не довезли: під час артобстрілу міна влучила прямісінького в авто й розкидала тіла полеглих воїнів. Версія смерті Віталія, яку озвучили його матері Калині Постолакі: осколки від міни розірвали йому живіт, і чоловік помер миттєво, на місці.

• Зведення новин

У Мінську понад 12 годин триває зустріч лідерів «нормандської четвірки», йдуть переговори про врегулювання ситуації на Донбасі.

На переговорах у Мінську були досягнуті домовленості про виведення всіх іноземних військ з України.

Про це повідомляє «Інтерфакс-Україна».

Крім того, українські прикордонники до кінця 2015 року повинні повністю відновити контроль над кордоном з Росією.

У документі — 13 пунктів, які повинні врегулювати ситуацію на Донбасі. Документ передбачає конкретні заходи для реалізації Мінських домовленостей.

Узгоджено загальне припинення вогню з 00.00 годин 15 лютого.

• За минулу добу в зоні проведення антитерористичної операції загинули 2 військових, ще 21 дістав поранення.

Про це розповів речник АТО Андрій Лисенко.

• Йдуть важкі бої в Широкіне-Саханка, повідомляє полк «Азов».

«Ситуація напружується», — повідомляється на сторінці полку у VKontakte.

«Ворог спробував контратакувати за підтримки артилерії і танків. Він задіяв, напевно, все, що у нього є: танки, САУ, міномети, реактивна артилерія», — повідомляє «Азов».

• Бої під Логвиново на трасі між Артемівськом і Дебальцевим тривають, бойовики підтягнули підкріплення.Про це повідомив в.о. голови прес-служби Генштабу Владислав Селезньов.

• Бойовики заявили, що не повернуться до вересневої лінії розмежування. Про це повідомляють «РИА Новости».

13 лютого 2015 року

• Ірина Вовк «На щиті. Спогади родин загиблих воїнів»

ЯРОСЛАВ КОСТЬ (17.06.1974 — 13.02.2015). 128 ОГПБр

У ніч на 13 лютого, разом із досвідченим майором і командиром розвідників Віталієм Постолакі, на базовому таборі полягли ще семеро воїнів 128-ої гірсько-піхотної бригади. Серед них і Ярослав Кость із невеличкого села на Закарпатті — Лавки. На початку березня 2015-го в Ужгородському аеропорту сів військовий літак із червоним хрестом — то був той самий літак із «вантажем 200».

Ярослава ховали «у цинку»: усе село запалювало лампадки й ставало на коліна дорогою до храму та кладовища. За труною йшла Інга — Ярославова дружина та двоє його ще малих дітей: 14-річна донька й син-першокласник. Інзі довелося витримати потрійні переживання: одночасно з Ярославом на передовій служили її рідний брат та брат Ярославів: їх забрали на фронт одного й того ж дня.

...А тоді був останній дзвінок 12 лютого, у переддень смерті.

— Він подзвонив і просив Стасіку трубку дати. А син щось трохи вередував, і я навіть сердилася на него, але кличу й питаю, чи буде з папом говорити. А малий каже: не буду, бо ти мені машинку не купила. Я не знала як пояснити Славіку, що малий не хоче говорити, а він мене випередив, бо все чув, та й каже: «Тепер вже маєш йому все купувати, пока мої любі, пока». Думаю, саме тоді й почався обстріл, який Славіка убив.

Наступного дня Ярослав уже не дзвонив, й Інга від того чулася дуже зле, на роботі не могла зосередитися й з рук все летіло. А вранці до їхнього дому прийшли Ярославові брати й сестри й сказали, що Ярослав і ще семеро бійців загинули від обстрілу. І хоча вже минуло стільки часу по загибелі, вона не може забути того дзвінка від незнайомця, який назвав себе «бійцем армії ДНР» і сказав, що тіло її чоловіка в морзі Дебальцевого. Але навіть після цього дзвінка тіло Ярослава шукали ще ісяць.

— Нам дуже помагав Ярославів добрий друг, який фактично звалив на свої плечі всі пошуки, і Славіка таки знайшли. Правда, не в Дебальцевому, а в Донецьку. Сьомого березня його тіло привезли до Мукачева, і ми його з хати вже хоронили. Знаєте, ж головою то розумію, що чоловік більше ніколи не ступить на наше подвір’я, на наш поріг, до цієї кімнати, не обійме нас із малими, не візьме на руки цю кицьку... але все одно щось всередині не відпускає і день за днем я мимоволі чекаю його. Вечорами вдивляюся за браму, чи не вер нувся він, чи не махне рукою... чи то насправді може страшний сон, який от-от закінчиться.

• Зведення новин

На тлі переговорів у Мінську бойовики на Донбасі не припиняли спроб вести наступальні дії в