Читати книгу - "20 000 льє під водою"

Консель ще не встигнув закінчити фрази, як Нед Ленд прожогом кинувся вниз на розшуки капітана. За кілька хвилин вони обидва з’явилися на палубі.

Капітан Немо оглянув стадо тварин, які гралися на поверхні на відстані однієї милі од «Наутілуса».

— Це південні кити! — сказав він. — Тут їх вистачило б для збагачення цілого флоту китобоїв.

— То як же, капітане, — спитав його канадець, — чи не зміг би я пополювати на них хоч для того щоб не забувати професії гарпунника?

— Для чого полювати, коли ніякої користі від цього немає? — відповів капітан Немо. — Заради того, щоб знищувати? Нам зовсім непотрібна ворвань на кораблі.

— Але в Червоному морі ви ж дозволили нам полювання на дюгоня? — наполягав канадець.

— Тоді необхідно було дістати для команди свіже м’ясо. А зараз це було б убивство заради вбивства. Я знаю, що подібне стремління властиве людській натурі, але не можу допустити таких жорстоких розваг. Винищуючи беззахисних і добрих створінь — південних китів під виглядом справжніх китів — подібні вам люди, пане Ленд, роблять чорну справу. Саме так вони вже знищили всіх мешканців Баффінової бухти, а тепер намагаються знищити цих корисних тварин. У них і без вас досить ворогів — кашалотів, мечоносів і пилконосів.

Можете собі уявити, яким було обличчя канадця під час цієї лекції з моралі. Але читати її Недові Ленду, мисливцеві-китолову, — це означало дарма витрачати красномовство. Нед Ленд дивився на капітана Немо і, очевидно, нічого не розумів з того, що той йому говорив. Проте капітан цілком був правий: необережне і варварське винищення китобоями цих тварин незабаром приведе до того, що в океані не залишиться жодного кита.

Нед Ленд просвистів крізь зуби мотив «Янкі дудль»[99], засунув руки в кишені і повернувся до нас спиною.

Тим часом капітан Немо, продовжуючи роздивлятися стадо китів, звернувся до мене:

— Я був правий, коли щойно говорив, що, крім людини, кити мають інших ворогів. Зараз їм доведеться мати справу з дужим супротивником. Помічаєте, пане Аронакс, вдалині на відстані восьми миль під вітром, якісь чорнуваті крапки, що рухаються до нас?

— Так, капітане! — відповів я.

— Це кашалоти, жахливі тварини, яких я іноді зустрічав великими стадами в двісті-триста голів! От цих жорстоких і шкідливих тварин справді варто знищувати!

Почувши останні слова, канадець жваво обернувся.

— Що ж, капітане, — вимовив я, — ще є час, і в інтересах навіть цих китів дозвольте Недові…

— Не варто рискувати життям, професоре! — перервав мене капітан. — Одного «Наутілуса» вистачить, щоб розсіяти цих хижаків. Він озброєний стальним тараном, який, я думаю, з успіхом замінить гарпун пана Ленда. Канадець не соромлячись знизав плечима. Нападати на ссавців з тараном? Хто чув коли-небудь щось подібне?

— Зачекайте, пане Аронакс, — сказав капітан Немо. — Ми вам покажемо полювання, якого ви ще ніколи не спостерігали. Ніякого жалю до цих лютих хижаків, у яких тільки й є, що паща та зуби!

Паща та зуби! Краще не можна було охарактеризувати великоголових кашалотів, тіло яких іноді досягає двадцяти п’яти метрів у довжину. Величезна голова цих тварин займає приблизно одну третину всього тіла. На відміну од китів, з верхньої щелепи яких виростають лише рогові пластинки, так званий «китовий вус», кашалоти озброєні двадцятьма п’ятьма зубами на кожній щелепі, розмір яких досягає двадцяти сантиметрів. Зуби кашалота циліндричні, зрізані на конус при вершині, кожен з них важить близько двох фунтів. У задній частині черепа цієї велетенської голови є дві камери, розділені хрящовою перетинкою, в яких вміщується від трьохсот до чотирьохсот кілограмів дорогоцінної маслоподібної речовини — спермацету.

Кашалот, безумовно, найогидніша тварина, яку можна тільки зустріти в морях. Він схожий, як зауважує натураліст Фредо, швидше на пуголовка, ніж на рибу. Кашалот вражає своєю асиметричністю: в нього, так би мовити, «відсутня» ліва частина кістяка, і дивиться він лише правим оком.

Тим часом стадо морських страхітливих потвор усе наближалося. Воно помітило китів і приготувалося до нападу. Можна було вже наперед сказати, що перемога в цій нерівній боротьбі залишиться за кашалотами не тільки тому, що вони краще озброєні для нападу, ніж їхні смирні супротивники, але й завдяки їхній здатності залишатися під водою значно довше порівняно з китами.

Настав час подати китам допомогу. «Наутілус» заглибився у воду. Консель, Нед Ленд і я посідали перед вікнами салону. Капітан Немо прийшов у рубку стерничого, щоб особисто керувати кораблем у його новій ролі знаряддя винищення. Незабаром я відчув, як гвинт збільшив кількість обертів, і «Наутілус» почав набирати швидкість.

Коли «Наутілус» наблизився, стало видно, що битва між китами й кашалотами вже почалася. Капітан Немо спрямував свій корабель так, щоб розбити надвоє стадо великоголових кашалотів. Останні спочатку мало стривожилися, побачивши нового супротивника, який уже вступив у бій. Але невдовзі вони відчули силу його ударів.

Якою страшною була ця битва! Навіть Нед Ленд настільки захопився нею, що забув усе і почав аплодувати! «Наутілус» перетворився у велетенський гарпун, який посилала міцна рука капітана. Він кидався на м’ясисті туші кашалотів і розсікав їх навпіл, лишаючи після себе два понівечених, стікаючих кров’ю куски тварини. Він не відчував страшних ударів, яких йому завдавали хвости кашалотів по корпусу. Вони здавалися слабкими поштовхами. Знищивши одного кашалота, він кидався на іншого, повертався на місці, щоб не випустити нову жертву, мчав уперед, назад, поринав, коли кашалот намагався врятуватися в глибині, і підіймався слідом за ним, коли той повертався на поверхню, нападав на кашалота з боку, з фронту, розсікав, шматував, нанизував на свій страшний бивень, незалежно від того, якими були швидкість і напрям тварини.

Яка бойня! Який шум на поверхні океану! Який різкий свист і хропіння переляканих кашалотів! Навіть у нижчих, завжди спокійних шарах води їхні могутні хвости піднімали великі вали.

Цілу годину тривало це нечуване побоїще, якого кашалоти ніяк не могли уникнути. Багато разів вони збиралися групами в десять-дванадцять голів і кидалися на «Наутілус», намагаючись розчавити його своїми масивними тілами. У вікно було добре видно величезні зубасті пащі і люті очі. Нед Ленд, який більше не володів собою, загрожував їм кулаками, посилаючи прокльони. Було чути, як кашалоти намагалися вчепитися зубами в обшивку корабля, немов собаки, що повисли на шиї зацькованого в кущах кабана. Але «Наутілус» збільшував швидкість, не помічаючи ні неймовірної ваги, ні зусиль могутніх ворогів. Він тягнув їх за собою вглиб або виносив на поверхню, продовжуючи знищення.

Нарешті, маса кашалотів значно порідшала. Хвилі поменшали. Я відчув, що ми підіймаємося на поверхню. Люки відкрились,