Читати книгу - "Вкрадений вантаж, Полiна Крисак"

Повертаючись додому, я сказав:
- Батько передавав тобі привіт. 
- Ага. Тільки ти, наступного разу, коли будеш розмовляти з батьком, виходь в іншу кімнату. 
- Це ще навіщо? - Висловив я своє здивування. 
- Щоб інші люди не бачили твого виразу обличчя. - А як, я, на твою думку, мав реагувати, коли батько вірить цій жінці і не вірить мені.
- Ти не правий, він завжди вірить і прислухається до тебе, але в цій ситуації він вірить Поліні, і це зовсім не через те, що ти втратив довіру батька, просто він знає, що від найпершого знайомства тобі не дуже сподобалася Поліна, а знаючи тебе, він робить відповідні висновки.
- А ти за неї заступаєшся просто так, чи вона тобі сподобалася?
- Поліна ні, - я трохи скривився, - це ж не жінка, а генерал у спідниці, от її подруга інша річ, з такою я навіть би одружився. 
- Мрії, мрії, мрії. От би вони ще здійснювалися.