Читати книгу - "Злочинна союзниця - імператриця? , Аліна Скінтей"

"Прояв неповаги - ніхто з чоловіків подібного не пробачає, особливо коли цей чоловік імператор!" — ці слова безперервно повторювалися в її голові, але вона змусила себе посміхнутись, розігруючи роль до кінця.

— Леді Морвен, — промовив Естар, його голос був низьким і бархатистим, зовсім не таким, як в першу їхню зустріч. — Я чув, що ви вважаєте цю ніч незабутньою. Чи не можеш розповісти, що саме робить цю мить такою особливою для вас?

Еліанора усміхнулася, відчуваючи, як серце б’ється частіше, але не від спокуси втратити контроль перед вродливим чоловіком. Її мітка на плечі пульсувала, яку імператор їй подарував, за її непроханий візит.

— Ваша Величність, — відповіла вона, — у такій атмосфері, сповненій магії та розкоші, важко не відчути себе частиною чогось великого. Ваша імперія завжди надихала, і мені пощастило бути тут, серед найкращих.

Естар підняв брову, явно зацікавлений. Вона знала, що ці слова - лише частина гри, але їх звучання мали підтвердити її присутність не лише у цій залі.

— Я радий це чути, леді Морвен. Кожна з вас, дами, додає до цього свята особливий шарм, — він відвернувся від інших, зосереджуючи увагу виключно на ній. Це був іспит, про який ніхто в голос не розповідав. — Скажіть, що ж робить вас особливою серед усіх цих розкішних леді?

Еліанора відчула, як вогонь готовності до дії спалахує всередині неї. Це була її можливість. Естар не лише був привабливим, він був небезпечним. Кожне його слово ховалося за маскою спокійної цікавості, але за цією маскою ховався хижак, готовий атакувати за будь-який прояв слабкості.

— Мабуть, — почала вона повільно, витримуючи його пронизливий погляд, — особливість криється не в розкоші зовнішнього, а в тому, як ми вміємо бачити те, що заховане від чужих очей. Те, що інші можуть упустити, милуючись лише поверхнею.

Естар підняв підборіддя, немов оцінював кожне її слово.

— Ви говорите загадками, леді Морвен. Чи це натяк, що ви бачите більше, ніж інші?

— Загадки, — сказала вона, наближаючись до нього на півкроку, знову порушуючи правила, — лише для тих, хто не хоче бачити правди. Ви ж, імператоре, володієте справжнім даром проникливості. Як можна не помічати жіночої магії, що оточує вас? — вона всміхнулася, й ледь торкнулася своєї маски на обличчі. — Ніхто не готовий скинути свої маски, коли знаходиться під прицільним поглядом імператора. Всі хочуть продемонструвати вам, свою ліпшу сторону.

— І ви?

— Я - особливо.

— Знімете для мене маску?

— Ні.

— Ви зараз безсоромно відмовляєте імператору?

— Покараєте мене, за непокору?

Він відвів погляд, коли на його губах з'явилася посмішка. Естар майже відразу взяв емоції під контроль, мов посмішка - це був випадковий прояв, який був заборонений імператору.

її слова звучали як грайливий виклик, але в їх глибині крилася гостра настороженість. Вона бачила, як в його очах спалахнув ледь помітний інтерес. Можливо, вона виграла цей раунд.

Естар нахилив голову, його погляд змінився, став більш пильним.

— Ви цікава жінка, леді Морвен. Можливо, навіть надто цікава. Я буду уважно стежити за вашими діями сьогодні. Можливо, ви самі захочете зняти маску й показатися мені у всіх своїй красі. Не розчаруйте мене, — промовив він із ледь помітною посмішкою, від чого в Еліанори по спині пройшов холодні мурахи.

"Це лише початок, ваша величносте!" — Подумала вона, усвідомлюючи, що цей момент може бути вирішальним. Імператор щойно дав їй шанс, але він також поставив її на тонку межу, де будь-яка помилка може коштувати втрати артефактів.

— Я не маю звички розчаровувати, — відповіла вона, ніжно посміхаючись, але в її очах горів холодний вогонь, як відповідь на його виклик.

Еліанора зробила крок назад, вклонившись, як це диктував етикет. Вона відчувала, як імператор спостерігає за нею, немов хижак, що вивчає здобич. Естар Німріан віддав їй дещицю уваги, але це означало, що його пильне око тепер прикуте саме до неї. І хоч він поводився з нею із привітною формальністю, Еліанора відчувала дивну небезпеку, що повисла в повітрі. Або ж вона себе занадто накрутила.