Читати книгу - "♡♡страсті-мордасті♡♡, Маїра Цибуліна"

Одяглися ми, як личило тому - в усе чорне. Мій прикид був простенький - чорні штани й чорна кофточка. Хоча якщо стежити не тільки за модою, а й за погодою, то мені слід було надіти чорну майку і шорти. Адже спека сьогодні повинна була бути ще сильнішою, ніж вчора. А ось Муся виглядала надзвичайно ефектно! Чорне плаття від Крістіан Діор, яке подарувала їй моя мама, туфлі на «голках». Так я називала туфлі на високих підборах. І на додачу чорний капелюшок з вуаллю. Я, як побачила її, то так і сіла на стілець, роззявивши рота так широко, що туди могла не тільки муха залетіти, а й цілий горобець. Ніколи не вгадаєте, що вона мені відповіла на моє мовчазне запитання.

- Ти що думаєш, я піду на похорон у такому лахмітті, як ти?! - мовила Муся, вдивляючись у велике дзеркало. - Ні! Я хочу, щоб він в останній раз запам'ятав мене такою красивою, якою я є.

- Ти що, Муся? Зовсім з глузду з'їхала? - запитала я. - Так йому точно буде не до твого карколомного прикида! Адже він же помер давно. Або ти вважаєш, що він буде на тебе дивитися з хмарки й звідти тобою милуватися?

Але Мусю ще нікому не вдавалося переспорити. Так що вона залишилася при своїй думці, що коли небіжчик її побачить, то перевернеться в труні від її дивовижної зовнішності. Правда, як він це зробить, бувши мертвим?! Для мене цей факт - так і залишився загадкою.

Це було ще не найгірше, що мені варто було очікувати. Моя подруга попросила мою маму, щоб її шофер на мерседесі чорного кольору відвіз нас на похорон. А моя матуся їй ніколи не могла ні в чому відмовити. Ви можете собі уявити, якими були шокованими люди на кладовищі, коли уздріли таку дамочку на такій шикарній машині? Та й ще шофер відкрив нам дверцята! Мені було так соромно. Я стала червоною, як буряк. Але Муся, - я була вражена її витримці, - вона, як ні в чому не бувало, як ніби не відаючи, який фурор викликала у присутніх, підійшла прямо до якоїсь жінки, яка була у всьому чорному. Навіть обличчя було закрито чорною вуаллю. Вона їй щось сказала і в ту ж секунду та жінка сказилася. Вона накинулася на Мусю, зірвала з неї капелюшок і, коли б не люди, які схопили скажену жінку, то вона б придушила мою бідну подругу своїми ручищами. Я забрала Мусю швиденько звідти, посадивши ту в машину. Шофер нас швиденько повіз із кладовища геть.

У машині я дізналася страшну новину. Людина в труні був Коля Булдигін. А та жінка в чорному вбранні - Лариса Іванівна, його мати. Ця звістка змусила  моє тіло  заціпеніти. В голові промчали всі роки нашої дружби. Як Муся могла зі мною таке утнути?! Як вона могла мені не повідомити, що ми їдемо на похорон Колі, якого більше немає в цьому світі?! Я їй таке точно не пробачу. От коли я пожаліла, що «не тусуюся в інтернеті». Тобто не маю сторінки ні в інстаграмі, ні в твітері, ні в фейсбуці. Там про це усі точно уже знають, окрім мене. Я відчула себе страшно відсталою.

Але як я не впізнала маму Колі, коли побачила жінку, яка намагалася вирвати все волосся на голові Мусі?

«Так їй і треба! - вирішила я. - Вона мені таке не повідомила. Заслужила це!»

Напевно, я не впізнала Ларису Іванівну через те, що просто не очікувала її тут побачити. Ну, хіба я могла собі уявити, одягаючись вранці на ці похорони, що небіжчиком, з яким ми зібралися попрощатися буде Коля?! Та якби мені цього ранку хтось таке передрік, то я б точно в таке не повірила.

Я ніяк не могла повірити в це, але виявляється, це було правдою, все те, про що мені твердила Муся. Лариса Іванівна чомусь вважала, що її син наклав на себе руки через дівчину, тобто через Мусю. А було це так.

Ми вчилися з Мусею у військовій академії. Там же вчився і Коля. Він закохався в Мусю ще на першому курсі, але дівчина йому взаємністю не відповідала. Не знаю, як у нього вийшло, весь наш курс дивувався. Може, до відьми сходив за приворотним зіллям?! Але на третьому курсі Муся закохалася в нього по вуха. І у них почався пристрасний роман, який тривав два роки. Потім почалися літні канікули, і ми з Мусею поїхали на море загоряти. Там вона зустріла чоловіка своєї мрії, як вона сказала мені, старшого від неї на десять років, а то й більше. У них закрутився шалений роман. Муся всі ночі проводила з ним, тому я спала в ліжку в цілковитій самотності, і навіть в день я нудьгувала без неї й загоряла на пляжі одна. Від цього, приїхавши додому, я стала схожа на мулатку, мене навіть власні батьки не упізнали. Проте виглядали ми з Мусею, як кава з молоком. Мій батько навіть з цього приводу пожартував:

- Дошенько, чому ти Мусі все сонце загороджувала? - сміявся він. - Подивись на неї. Через тебе вона немов у Тайзі засмагала, а не на Мальті.

Цю різницю побачив і Коля, звичайно. У нього з'явилися підозри і нарешті через місяць в жовтні вони розлучилися. Коля не їв, не пив і весь час за Мусею ходив. Але вона його розлюбила, і це було остаточно. Бідний хлопець сам на себе не був схожий. Весь виснажений, в одному і тому самому одязі ходив, не причісувався і не голився. Навіть якось в присутності Лариси Іванівни  пригрозив Мусі, що він вистрибне з балкона, якщо вона не повернеться до нього. Муся тільки посміялася над цим і забула. Через місяць після цього Коля раптом змінився. Став знову веселим, охайним, в загальному, сяяв, як зірочка в небі. Було видно, що він заспокоївся і забув Мусю. Потім ми закінчили академію і всі розійшлися, роз'їхалися, хто куди. І ось тепер, ще місяця не пройшло, а Колі уже немає, він випав із вікна, як він і обіцяв Мусі. Ось тому Муся була в не собі від горя. Вона звинувачувала в усьому себе.