Читати книгу - "Напівдоторком, Александра"

РУСЛАН

Сьогодні день почався з хороших новин. Новий "керівник" Каморри, відвідав Данію. По словам кепа "Міріади" для того, щоб розібратися з керівництвом Данського філіалу. Андрій повідомив, що вони не втручалися, а лиш спостерігали, і це дало результат. Стало відомо, що Адама Ньєльсена прибрали з поста, а його місце зайняв довірений друг Даміана. Заміна людини-це завжди добре тому, що на початку йде освоєння на посаді, відбувається короткочасний переполох. І от під час цього переполоху можна дізнатися ой як багато інформації. Поки все йде нам на руку.

Вже за перший тиждень перебування в Мілані, ми швидко зайняли свої позиції і впевнено йшли по наміченому плану. Єдине, що непокоїть мене-це причетність Саші до цієї сторії. Мені всіма фібрами душі не хотілося вірити, що вона якось вариться у цьому. Проте, позавчорашній спецвиїзд показав, що все зазначене в рапорті вірно, ніякої помилки немає. Коли я побачив її, таку витончену, прекрасну..мені здавалося, що все це якесь марево. Її глибокий голос, що сочився такими сильними живими емоціями, поглинув мене до останнього подиху. На декілька секунд, я навіть втратив пильність і Саша мене побачила. Її обличча залишилось незмінним, але очі...вони спалахнули блакитними прожилками, які я помітив, навіть будучи за п'ятнадцять метрів. Після виступу, шукав шукав дівчину серед натовпу, а не знайшовши ненажарт перелякався. Аж коли Марк повідомив, що вона з Сесілією відправилася додому, заспокоївся. Така реакція мене геть не радує. Зараз, мій мозок має бути стовідсотково сконцентрованим, але присутність Саші все змінює.

- Руслане..- Вирвав мене з думок голос Марка.

- Що, сержанте?

- Там, Свят, каже щось розкопав.

- Йду. Чуєш, захвати каву по дорозі.

- Добре, самому не завадить.

Святослав, він же Яструб - наш хакер. Хлопець абсолютний профі своєї справи, саме завдяки йому більша частина операцій пройшли успішно. Взагалі, ми познайомилися випадково. Свят колишній злочинець, відсидівший за те, що взломав СБУ. Одного разу, ми з Марком сиділи в барі, як в середину увірвався наряд поліції, а хлопець, що сидів за сусіднім столом різко підірвався і побіг. Коротше кажучи, ми з сержантом допомогли його спіймати. Йому хотіли присудити ще п'ять років, коли я почув за яку статтю, побачив для себе можливість. Справа в тому, що на тей момент, я тільки починав збирати команду і разом зі мною був лише Марк. І тоді, в тому юному злочинці, побачив для себе не аби який потенціал. Я з ним поговорив, запропонував роботу і буквально відчув, як у хлопця загорівся азарт. З того часу пройшло вже 4 роки  і Святослав дуже виріс і як особистість, і як професіонал. Саме з нас трьох, Марка, Свята і мене розпочалася команда. Звідси і назва "Антанта", союз трьох душ.

Зайшовши в кабінет де облаштувався наш хакер, побачив для себе вже звичну картину: повсюди темінь, лиш світло курсорів і лампочок, навкруги пусті пляшки з-під енергетиків і кави.

- Святослав, їй богу, я візьмусь за твоє вишколення. Ну що оце таке?- Жбурнув ногою стаканчик з-під еспрессо.

- Кеп, це моя робоча атмосфера.

- Я тобі дам, робоча атмосфера! Коли це робоча атмосфера перетворилася на срач?

- Виправлюся...

- Сьогодні ж вигризеш тут все до блиску і щоб увечері я тебе тут не бачив! Ти на мумію схожий, додому підеш, виспишся, поїсиш нормально, а тоді прийдеш. Мені треба здорові хлопці, а не задохлики. Зрозумів мене?

- Так точно, Капітане!

- Показуй, що ти там нарив.

- Справа в тому, що коли ми тільки отримали справу, то вся інформація базувалася навкруги Лореццо Де Россі. В принципі, це і логічно з одної сторони, не міг же достатньо молодий хлопець за такий короткий період часу змінити устави. Але є й інша сторона медалі. Молодший Де Россі теж в куточку не відсиджувався і маріонеткою татка не є. Ба більше він працював з батьком на рівні і в дуже багатьох сферах стоять саме його довірені особи. І судячи з цього всього, я почав збирати нову, більш детальну інформацію про Даміана Де Россі: його життя, оточення, довірених людей, видатні справи. Хочу сказати, вийшло не мало. Ось.- Поклав хлопець товсту папку з документами на стіл.- Думаю, вам буде цікаво це прочитати.

- Мдам...-Покрутив папку в руках.- Мені буде чим зайнятися на дозвіллі. Ти молодець, хороша робота. А тепер прибираєш кабінет і шуруєш додому. 

- Буде виконано, Кеп...- В'яло пробормотав Свят.

- Руслане, тобі командир телефонує.- Почувся голос Марка з-за дверей.

Вийшовши з кабінета, направився на вулицю на перекур, водночас телефонуючи Віталію Євгеновичу.

- Ну на силу, Руслан! До тебе додзвонитись, як до королеви Англії.

- Я був у Святослава.

- О, це хороша новина. Наша пташечка щось накопала пристойне?

- Можна і так сказати.

- Мені з тебе кожне слово кліщами витягувати?

Я затягнув палкий сигаретний дим, після чого відповів:

- Поки сам достеменно не знаю, проте, є домисли, що звертати увагу треба більше на Даміана.

- Він достатньо молодий..Навряд мафія роздивлювалась його, як серйозного противника. Думаю, хлопець поки приймає рішення з подачки батька.

- Ну, як показали результати розслідування Яструба, все може виявитись навпаки. А в роботі своїх спеціалістів я не сумніваюсь, ти знаєш.

- Знаю. Ну роби, як думаєш, головне нікого не випускай з поля зору, себе в тому числі.

- В якому сенсі, себе?

- Ти прекрасно розумієш про що я. А точніше про кого. Не втрачай голову, Руслане і будь готовий прийняти будь-яке рішення. Чуєш мене, будь-яке! 

- Не сумнівайся в моїй кваліфікації, командире.

- В тобі ніколи, в ній завжди.

- Ніякої ЇЇ немає. І не буде.

- Сподіваюсь на це. Я тобі зателефоную черз два дні, розкажеш мені про те, що дізнався.

- Неодмінно.

Не сподобалось мені, на якій ноті все закінчилося. Ніби все добре, а ніби в голосі командира звучало попередження з тонким натяком на погрозу.